ДO 375-piччя Кpacнoпiлля. МOТИВИ КPACНOПIЛЬCЬКOГO КPAЮ.

74473316.jpg

«Сумська Швейцарія» – так образно називають територію, що лежить на схід і південний схід від Сум. Вона займає південно-західні відроги Середньоруської височини, розчленовані довгими стародавніми балками і більш молодими короткими, але глибокими Ярами. Саме тут розташоване наше Краснопілля.

Селище з підпорядкованими йому населеними пунктами (с. Михайлівка, селище Михайлівське, с. Новодмитрівка, с. Таратутине) затишно розташувалося в широкій долині і на мальовничих пагорбах у місці злиття річок Сироватка, тонка, Закобилля.

Могутні дубові ліси з рідкими вкрапленнями веселих березових острівців, з прохолодною чистотою і свіжістю соснових борів тісною стіною обступили селище. У цьому морі лісових дерев і кущів верболозу на берегах річок потопають вулиці, хати населених пунктів, що горнуться до тихоплинних річок з численними ставками.

15919904.jpg

Головною ж окрасою цього природного зеленого царства безумовно постає перед зором велич рідного селища Краснопілля, що гордо й надійно охоплює обіймами вулиць древні пагорби.

Про первісне заселення цього затишного куточка Слоюожанщини до недавніх часів було майже невідомо. Діяло уставлене уявлення про далеке минуле нашого краю, котре обмежувалося зовсім короткими відомостями про давньослов’янські і скіфські городища, виявлені археологами на Краснопільщині.

Так, відомі пам’ятки археології в районі:
с. Велика Рибиця – городище розвинутого середньовіччя, 4 поселення (бронзовий, ранній залізний вік, раннє і розвинуте середньовіччя).

с. Великий Бобрик – 2 курганні могильники та поселення раннього залізного віку.

с. Барилівка – поселення бронзового та раннього залізного віку.

с. Верхопожня – поселення раннього залізного віку, раннього середньовіччя.

с. Глибне – 2 поселення раннього залізного віку.

с. Запсілля – 2 поселення: бронзового віку, раннього залізного віку, раннє середньовіччя.

с. Земляне – курганний могильник, курган.

с. Мала Рибиця – 2 поселення, бронзовий вік, ранній залізний вік, раннє середньовіччя.

с. Мезенівка – курганний могильник.

с. Миропілля – 4 поселення (бронзовий вік, ранній залізний вік, раннє середньовіччя).

с. Новолександрівка – курганний могильник, поселення бронзового віку.

с. Порозок – 3 поселення (бронзовий вік, ранній залізний вік, раннє середньовіччя).

с. Славгород -2 курганних могильники.

Власне про первісне поселення на місці нинішнього Краснопілля тривалий час нічого не було відомо, бо на його території не проводились систематичні археологічні розвідки.

Та ось весною 1986 року на околицю селища прибув сумський студентський пошуковий загін, очолюваний О. І. Журком. Це досить відома людина. Його ім’я зазначене в книзі «Сумщина в іменах»: «Журко Олексій Іванович (24.10.1953р. с. Ладиш, Хмельницька обл..) археолог, кандидат історичних наук. Працював викладачем СДПІ ім.. А. макаренка, учасник, керівник археологічних експедицій. На Сумщині досліджував черняхівські поселення біля сіл Косівщина, Піщане, Великий Бобрик, смт Краснопілля. Автор понад 15 наукових праць».

Результати дослідження історичних поселень в нашому краї О. І. Журко виклав у своїй статті «На місці скіфських поселень», надрукованій у краснопільській райгазеті «Перемога» 9 серпня 1990 року.

«Вперше наш розвідковий археологічний зашіг з’явився у Краснопіллі весно 1986 року. Саме із цього містечка розпочалися наші пошукові роботи уздовж берегів річки Сироватки аж до Псла. Цікавили нас пам’ятки археології різних часів. І можу сказати, що нам пощастило, оскільки в межах Краснопілля і його околиці виявили 5 стародавніх поселень: чотири з них знаходились у межах Краснопілля і п’яте – в районі глиняного кар’єру ближче до села Самотоївка.

Наступного року розпочали охоронні археологічні розкопки. Так протягом 1986-1988 років наша експедиція, якщо пам’ятають краснопільчани (а її табір знаходився в посадці біля насосної станції, неподалік греблі) здійснювала археологічні розкопки в основному в чотирьох місцях: це в позаплавній терасі, що розмістилася поблизу магазина, що на вул.. Пушкіна, неподалік садиби М. П. Бондаренка, біля нашого табору та в районі глиняного кар’єру.

За той час встановили, що перші поселення в Краснопіллі з’явилися десь наприкінці ХІІ ст.. до н. е., тобто більше 3000 років тому. Селище те знаходилось на піщаній терасі лівого берега р. Сироватки біля згаданого кар’єру. Там невеликі розкопки виявили порівняно велику кількість фрагментів ліпного з добре вимішаної глини посуду з якісно обпаленою поверхнею, іноді навіть орнаментованою, що взагалі властиво для цієї кераміки, оскільки такі поселення є багато чисельними на території Лівобережної України і певна частина їх навіть добре досліджена.

Окрім посуду знайшли і досить велику кількість кісток тварин для наступного дослідження науковців Сумського сільськогосподарського інституту (нас цікавило, наприклад, кому належали ці кістки – свійським чи диким тваринам, яка була їх кількість і т. д. і з цих даних зробити відповідні висновки). А вже, як нам здається, зараз можна зробити висновок про те, що заплави і береги р. Сироватки в ті далекі часи були насичені достатньою кількістю трави, яка і дозволила як утримувати, так і випасати великі стада худоби – як свійської, так і дикої, причому відзначимо, що так було протягом віків, про які мова ще попереду.

Але оскільки нас цікавили пам’ятки, які, як кажуть, знаходилися в зоні розорання, то ми і зосередили свою увагу саме на них. Свої роботи спрямували на розкопки стародавнього поселення, що знаходилося «біля магазину». За два літніх сезони розкопали 2248 квадратних метрів площі і виявили 4 житла, напільне глинобитне вогнище і 20 господарських ям. Звичайно, мова йде тільки про залишки, але в археології прийнято називати їх об’єктами за відповідними їх призначеннями.

Що ж це за об’єкти, що в них було знайдено археологами та до яких часів вони належать?

86490242.jpg

Скажу зразу, що сподівалися на одне, а виявилося те, чого не чекали, а саме: залишки шести господарських ям, згаданого напільного вогнища, що відносилися до так званого скіфського часу і датуються, як підказують нам спеціалісти, що вивчають цей період VІ-V ст.. до н. е. Скільки часу проживали тут «скіфи» і коли саме, однозначно сказати поки що важко, оскільки знахідок занадто мало, а в основному то кераміка, уламки горщиків, мисок. Мабуть, взагалі згадані племена довго тут не проживали, а знаходилися якийсь певний час, очевидно влітку, випасаючи стада худоби в долині р. Сироватки.

Нарешті, втретє, в стародавні часи поселення на території нинішнього Краснопілля з’явилися вже в ранньому середньовіччі, а саме під час бурхливих подій, які відбувалися в той же час на землях Південно-Східної Європи в зв’язку з появою гунських племен, що прийшли сюди з Азії, залишивши після себе на місці колись квітучих міст у Північному Причорномор’ї тільки руїни, поклавши кінець Римській імперії і її провінціям на Дунаї. А було це в ІV-V ст.. н. е. Цими поселенцями стали племена так званої черняхівської культури, над проблемами якої уже не одне десятиліття серед науковців тривають дискусії.

У згаданому вже розкопі, де був виявлений скіфський культурний шар, відкриті три напівземлянки і одне велике наземне житло та 14 господарських ям. Залишки заглиблених жител збереглися у вигляді овальних і прямокутних ям глибиною 0,9-1,2 метра від сучасної поверхні, площею 6-15 квадратних метрів. На долівці цих жител збереглися невеличкі ямки або заглиблення, де в давнину горів вогонь і готувалася їжа. Такі житла мали наземні стіни, виготовлені з дерев’яних плах, і покрівлю. Стіни замазувалися глиною, мабуть, тільки з внутрішнього боку, а стеля перекривалася плахами, і поверх – соломою або ж очеретом. В такому житлі зимою було тепло, а влітку – прохолодно. Як правило, саме в таких житлах проживали ранньослов’янські племена.

Біля цих жител знаходились невеликі, а іноді й великі (діаметром 2 метри, глибиною 1,9 метра від сучасної поверхні) ями-погреби, в яких зберігалися продукти: овочі, м’ясо і т. д.

84339444.jpg

Поряд із заглибленими житлами на відстані 10-12 метрів розкопали залишки досить великої (96 квадратних метрів) наземної будівлі. В давнину вона була збудована із дерева і глини, мала конічну покрівлю із соломи або очерету, а стіни висотою до 2 метрів нагадували тин, замащений з обох боків глиною завтовшки 10-15 сантиметрів. Споруда була двокамерною, приблизно посередині перегороджена стіною. В одній камері діяло два вогнища, мабуть, служила для господарських потреб, найбільш ймовірно, там мали утримувати худобу. В жилій камері разом із залишками глиняного вогнища ми знайшли біля двох десятків цілих і розбитих глиняних грузиків різної форми, розмірів і ваги. Очевидно там стояв ткацький верстат, який можна реконструювати, оскільки, зважаючи на грузила, він був не зовсім звичний. Тут же, на долівці, знаходився і нижній круглий камінь «лежак» від жернова, на якому в ті часи розтирали на борошно зерно. Ця знахідка досить важлива, оскільки вона вказує на те, що місцеве населення займалося землеробством.

Правда, інших артефактів, пов’язаних із цим заняттям в Краснопіллі, не знайдено. В цьому ж таки житлі виявили і залізний бойовий топорик, а також, як і в заглиблених житлах, знахідки виключно гончарної сірої з добре вимішаної глини кераміки, як кухонної (горщики), так і столової (миски, кухлики), фрагменти грецьких та римських амфор, як свідчення торгівельних зв’язків.

Шановний читач може запитати, а чи не є ці об’єкти різночасові, скажімо, наземне житло велике належало населенню, що проживало тут раніше, а потім сюди прибули ті, які збудували заглиблені житла?

Знахідки амфор і залізного топірця дають змогу визначити взагалі рамки життя на поселеннях, а саме в межах в ІV ст.. н. е. Більше того, знахідки (кераміка, кістки тварин, амфорна тара, грузила, залізні речі) як із заглиблених, так і з наземного житла однакові, їх ніщо не відрізняє. Це дає можливість припустити, що на черняхівському поселенні, а зараз очевидно, і на інших трьох, розташованих неподалік одне від одного, в Краснопіллі разом проживали місцеве, мабуть, старослов’янське населення, що мігрувало сюди десь із Подніпров’я, а може і Посем’я, і прийшлі взагалі на землі Південно-східної Європи в ІІІ ст. н. е. германські племена готів, доля на якийсь час в другій половині ІV ст.. н. е. виявилась тісно пов’язана з місцевим населенням, з місцевими племенами внаслідок тієї загрози, яка рухалася з півдня і була пов’язана з приходом в азовсько-причорноморські степи кочових гунів.

Таке співжиття на одному й тому ж поселенні племен різного етнічного походження, як це сталося в ті далекі драматичні часи на території нинішнього Краснопілля, є надзвичайно цікавою сторінкою в історії й культурі стародавнього населення нашої Вітчизни».

Отже територія нашого краю була завжди надійною пристанню для різних етносів. Це всупереч нашій історичній літературі, котра намагалась запевнити, що нижче Псла і Ворскли дике незаймане поле лякало своєї безлюдністю. Немов велетенський цвинтар завмерла широка територія, не проявляючи ознак життя. Але ж це не так. Південніше нашого Краснопілля вирувало життя на зламі тисячоліть.

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: