ВИЗВOЛEННЯ КPACНOПIЛЬЩИНИ. 13. ПOЧAТOК I КIНEЦЬ OКУПAЦIЇ PAЙOНУ

00497673.jpg

У багатьох ветеранів Великої Вітчизняної війни на столі постійно лежить «Книга Пам’яті України» в темно-синій обкладинці з тисненим золотом заголовком. В шостому томі на 437 сторінках видрукувані прізвища наших земляків, які загинули на фронтах, або від тортур німецько-фашистських окупантів у 1941- 1945 рр.
Гортаючи сторінки цієї книги, не покидає почуття жаху від уявлення картини того пекла, де перемелювалися мільйони людей на величезних просторах, на яких, відбувалися криваві битви.

Вже третє покоління виросло і стає дорослим відтоді, як закінчилась Вітчизняна війна з фашистською Німеччиною, але не стираються в пам’яті народній чорні дні окупації. Вони ще живуть у спогадах живих свідків тих часів, лише з часом доповнюючись новими фактами. Деякі події обростають домислами, а то й фальсифікуються, забуваються справжні подробиці, дати.

Тож є сенс нагадати для прийдешніх поколінь ці трагічні події й дати в історії нашої Краснопільщини, бо, можливо, юні земляки не знають, коли був початок окупації наших сіл, скільки вона тривала, коли був її кінець, не всі знають й про те, що південна частина нашого району була окупована двічі і двічі визволялася від ворога, тричі перекочуючи через себе руйнівний вогняний вал фронту.

Бойові дії на території району в 1941 році велися з 14 по 19 жовтня.

В цих оборонних боях брали участь 293-а, 227-а стрілецькі дивізії 40-ї армії та 1 -а гвардійська стрілецька дивізія 21-ї армії Південно-Західного фронту. Відступаючи під натиском ворога з (боку м. Суми, 227-а стрілецька дивізія 14 жовтня після бою залишила с. Глибне і вела бій за село Самотоївку.

Другого дня, 15 жовтня, дивізія закріпилася на рубежі сіл Марченки, Осоївка, Тимофіївка (західна околиця Краснопілля). На цьому рубежі підрозділи дивізії були атаковані ворожими силами майже полку піхоти з боку Самотоївки і майже батальйону з боку Чернеччини. Радянські воїни чинили впертий опір, але надвечір цього дня були змушені залишити Краснопілля і відійти на його південно-західну околицю.

Того ж 15 жовтня 293-я стрілецька дивизія вела бої за Барилівку і Велику Рибицю, обороняючи напрям на с. Миропілля, 1-а гвардійська стрілецька дивизія, відбиваючи запеклі атаки ворога, в ніч на 16 жовтня відійшла на рубіж сіл Новодмитрівка-Мезенівка-Славгород.

19 жовтня після тяжких боїв частини 293-ї стрілецької дивізії залишили с. Миропілля. Того ж дня відійшли за межі району також 227-а і 1-а гвардійська стрілецькі дивізії.

Таким чином, 14 жовтня були окуповані Великий Бобрик Малий Бобрик, Грязнє, Чернєччина, Виднівка, Хмелівка, Ясенок Самотоївка, Глибне, Грунівка; 15 жовтня – Сінне, Тимофіївка Стрілки, Рясне, Олександрівна (Лісне), Краснопілля; 17 жовтні – Осоївка; 18 жовтня – Мезенівка, Лозова, Бранцівка, Софіївка Покровка, Новоолександрівка, Цукрамент, Великий Прикіл Велика Рибиця; 19 жовтня – Миропілля, Запсілля, Ступеневе, Пенянка, Мала Рибиця, Криничне, Петрушівка, Тур я, Угроїді, Порозок, Новодмитрівка.

3 19 жовтня 1941 року німецькі війська повністю окупували Краснопільщину.

Тоді настали важкі часи і для воїнів Червоної Армії. Вони пройшли криваві дороги відступу, пережили виснажені оборонні бої, витримуючи удари танкових таранів оскаженілог ворога. Та після Сталінградської битви настав корінний перелом в ході війни. Радянські війська могутньою лавиною стрімко пішли на Захід.

І ось 18 лютого 1943 року на території нашого району знову відновилися бої.

В ході зимового наступу, який розгорнувся після розгрому німців під Сталінградом, 232-а стрілецька дивізія 38-ї армії, 100-а, 107-а, 183-а та 206-а стрілецькі дивізії 40-ї армії розпочали визволення району від окупантів.

Першою на територію району вступила 100-а стрілецька дивізія, яка 18-го лютого визволила с. Верхопожню. 23 лютого наші війська визволили Бранцівку, Славгород, Мезенівку, Порозок, Рясне, Краснопілля, Самотоївку, Великий Бобрик, Малий Бобрик, Ясенок, Чернеччину, Хмелівку.

В ніч на 2 березня 232-а стрілецька дивізія визволила с. Миропілля. 3-6 березня наші війська зайняли Запсілля, Велику Рибицю, Барилівку, Осоївку, Глибне і завершили визволення району.

Це було перше повне визволення району в 1943 році. Але ненадовго. В цей час заступник Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова, прибувши на командний пункт 40-ї армії в с. Бутове, виявив промахи командування в керівництві бойовими діями військ.

23771454.jpg

3 11 березня територія району знову стала ареною жорстоких боїв. Відступаючи перед переважаючими силами ворога, цього дня 206 стрілецька дивізія відійшла на рубіж сіл Великий Бобрик-Жигалівка, а 100-а – Бранцівка-Пожня. Почала відхід і 232-а стрілецька дивізія. На 15 березня 232-а і 206 стрілецькі дивізії вийшли на рубіж сіл Барилівка-Сінне-Самотоївка-Краснопілля-Новоолександрівка-Грабовське.

18 березня ворог знову зайняв Краснопілля. На рубежі сіл Барилівка-Стрілки-Самотоївка-Краснопілля-Новодмитрівка 31 березня наступ ворога було зупинено і лінія фронту тут стабілізувалась до серпня 1943р. Таким чином, вся південна Краснопільщина знову була окупована ворогом. Таке становище тяглося з 31 березня до 5 серпня, тобто південь району був під ворогом ще понад 4 місяці.

Остаточне визволення району відбулася після прориву Курської дуги.

206-а, 237-а, 161-а та 100-а дивізії почали наступ 5 серпня, а 232-а – 7 серпня. Протягом дводенних боїв оборона була прорвана.

Тяжкими були бої 232-ї та 237-ї дивізій за Краснопілля, яке було звільнене 8 серпня. В перші дні наступу 5-6 серпня 206 стрілецька дивізія звільнила Грабовське і роз їзд 48 км. А 8-го серпня були звільнені Мезенівка, Рясне, Славгород, Порозок, Верхопожня, Бранцівка.

Після прориву оборони ворога війська 232 стрілецької дивізії 9 серпня звільнили Самотоївку. 10-го серпня були звільнені Думівка, Малий Бобрик, Великий Бобрик, Чернеччина, Грязне, Виднівка, Ясенок, Гапонівка.

Отже, села південної частини Краснопільщини вдруге і остаточно були звільнені 10-го серпня 1943 р.

Це,був кінець німецько-фашистської окупації Краснопільщини.

ДОРОГА ПЛАТА ЗА ПЕРЕМОГУ

Завершивши 10 серпня 1943 року бої на Краснопільщині, війська 38–Ї та 40-ї армії продовжували вести наступальні дії і гнати ворога з нашої області; 16-го вересня Сумщина була повністю визволена. Попереду Червону Армію чекали битви за визволення України.

Дорогою ціною давалася перемога над ворогом.

За період з 23 червня по 19 жовтня 1941 року в районі було мобілізовано 9146 чол., а за період з 18 лютого 1943 р. по 3 вересня 1945 р. було мобілізовано і призвано в діючу армію 3038 чол.

Після визволення Краснопільщини в лютому 1943 року війська потребували негайного поповнення, а тому в районі спішно проводилась мобілізація, котра оформлялась польовими військкоматами. Новобранці – мобілізовані й призовники – відразу направлялися на фронт, в діючу армію, у військові частини, які тримали оборону, відбивали новий наступ ворога на території Лебединського, Тростянецького, Сумського та Краснопільського районів.

Звичайно, ніякого військового, попереднього навчання з цим поповненням не проводилось більше і тому, більшість із нього не була обмундирована. Як прийшли з дому в цивільному одязі, з білими речовими полотняними мішками за плечима, в котрих були продукти й білизна, так вони й пішли на передові позиції, не всі були й озброєні. « Гвинтівки в бою дістанете», – говорили їм.

Війська в наступальному пориві вирвалися далеко вперед, а боєпостачання знаходилося ще в тилу, відставши від передових частин. Тож, природно, чимало краснопільчан, мобілізованих у лютому 1943 року, тоді ж у лютому та на початку березня загинуло в оборонних боях. Так, якщо за час боїв на Курській дузі загинуло й пропало безвісти 819 воїнів-краснопільчан, мобілізованих у лютому, то з них 283 чол. загинуло саме тоді: в лютому й березні.

Всього ж за роки війни в бойових діях брало участь понад 13000 краснопільчан. З війни не повернулося 8602 чол. З них пропало в полоні 99 чол., померло в госпіталях – 624 чол., загинуло на полі бою 3312 чол. і 4567 пропало безвісти.
Отже, більше половини тих, що не повернулися з війни, пропали безвісти.

Як це жахливо звучить! Виходить, що воїн не загинув, а просто пропав, начебто його десь загубили й не помітили, ніхто не шукав: ні тоді, ні потім. Може, з роками в цьому допоможе випадковість.

В музеї Уланово, що на Глухівщині, зберігаються два пожовклі від часу листи воєнного часу. На обох конвертах цих листів однакова адреса: Сумська область, с. Краснопілля, Рибалці Івану Петровичу від Гордієнко Галини (польова пошта 28246). В листах авторка розповідає Івану Петровичу про те, як боровся з ворогом і героїчно загинув його син Рибалка Семен. Він воював у складі партизанського загону з єднанні! Героя Радянського Союзу М. І. Наумова. Був у взводі розвідки сміливим, відважним воїном.

Мова йде про того воїна, котрий у Книзі Пам’яті України (глава книги «Краснопільська селищна Рада», сторінка 92) значиться: «Рибалка Семен Іванович, 1922 р.н., українець, колгоспник. Призваний у 1941 р. Рядовий. Пропав безвісти, жовтень 1944 р.»І все. Пропав чоловік, як і не було, немов зник у чистому полі без свідків, без друзів, будучи самотнім у пустелі.

А насправді. Під час одного з рейдів у тилу ворога партизанському з’єднанню потрібно було форсувати річку. Розвідники одержали завдання відшукати зручне місце для переправи. По дорозі вони зупинилися перепочити в хаті, лісника. І тут розвідників оточили фашисти. Семен, котрий стояв на охороні, зустрів їх вогнем. А потім разом з трьома бійцями прикривав відхід товаришів. Гітлерівці обрушили на сміливців шквал вогню. Коли закінчились патрони, Рибалка піднявся, щоб відійти, і тут же впав, скошений кулеметною чергою. Товаришам під шквальним вогнем не вдалося винести його тіло з поля бою.

За мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогом, С. Рибалка був нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня.
Про це й розповідала в двох листах до рідних відважного розвідника Галина Гордієнко. Останній з них датований 29 листопада 1944 року. Про себе ж написала дуже скупо: мовляв, вона воювала разом з Семеном і що сама теж з Сумщини.
Можливо, хтось із колишніх партизанів пам’ятає Галину Гордієнко, або Семена Івановича Рибалку чи його батька Івана Петровича Рибалку, або інших рідних?

Ще не все ми знаємо про наших краснопільчан, які в тилу ворога безстрашно билися з фашистами, покрили себе безсмертною славою. Ще не всіх ми знаємо героїв партизанських боїв і походів. А, зокрема, що ми знаємо про долю тих, хто в Книзі Пам яті України значиться пропалим безвісти. Загадковість цієї позначки бентежить серця, кличе на пошуки.

91721571.jpg

Нинішні й прийдешні покоління будуть зберігати пам’ять про тих, хто ціною свого життя відстояв свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від фашистської чуми. Кожна сім’я, яка втратила рідного батька, сина чи доньку, своїх близьких, знайде в Книзі Пам’яті України їх імена, ще і ще раз згадає і пом’яне поіменно, хто не повернувся з фронтових доріг. Кожна сторінка Книги Пам’яті відтворює історичний подвиг всіх, хто віддав життя за Вітчизну. Довічна їм слава і людська шана!
Л. ДІДОРЕНКО

Далі буде[/j]

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 1. СЛІДАМИ СТЕПОВОГО РЕЙДУ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-59

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 2. ЦЕ БУВ ТІЛЬКИ ПОЧАТОК
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-61

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 3. УТВОРЕННЯ КУРСЬКОЇ ДУГИ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-63

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 4. ДИСЛОКАЦІЯ ВІЙСЬК В ОБОРОНІ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-64

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 5. ПРИЇЗДИВ У СІННЕ ВАТУТІН
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-66

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ.6. ЖИТТЯ В ОБОРОНІ ПО ОБОХ БОКАХ ФРОНТУ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-68

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 7. НІМЕЦЬКИЙ ПЛАН ОПЕРАЦІЇ «ЦИТАДЕЛЬ”
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-71

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 8. КРАХ ОПЕРАЦІЇ “ЦИТАДЕЛЬ”
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-72

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 9. ПРОРИВ ОБОРОНИ ВОРОГА ВІЙСЬКАМИ 40 І АРМІЇ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-75

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ.10. ПРОРИВ ОБОРОНИ ВОРОГА ВІЙСЬКАМИ 38-ї АРМІЇ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-78

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 11. Останні бої на Краснопільщині
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-80[/j]

ВИЗВОЛЕННЯ КРАСНОПІЛЬЩИНИ. 12. ЗЛОДІЯННЯ ОКУПАНТІВ В РАЙОНІ
http://krasnews.at.ua/load….-1-0-81

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: