ВИЗВOЛEННЯ КPACНOПIЛЬЩИНИ. 9. ПPOPИВ OБOPOНИ ВOPOГA ВIЙCЬКAМИ 40 I APМIЇ

9. ПРОРИВ ОБОРОНИ ВОРОГА ВІЙСЬКАМИ 40 І АРМІЇ

В мемуарах К. С. Москаленко писав: «Мені здавалась заманливою думка нанести основними силами нашого фронту удар з рубежу Краснопілля – Солдатське в загальному напрямку на Охтирку, Полтаву. На мою думку, це дозволило б нам охопити з заходу все бєлгородсько-харківське угруповання противника і, діючи взаємно з військами Степового і Південно-Західного фронтів, оточити й знищити противника, тобто повторити Сталінград, при чому в більш крупному масштабі».

Але командуючий фронтом вирішив інакше.

На фронті проводилась з 26 липня по 6 серпня маскувальна операція, яка виявилась ефективною: увага німецько-фашистського командування була прикута до району, що імітував зосередження військ. Бомбардувальна авіація противника нанесла по ньому ряд ударів. Їх інтенсивність систематично наростала аж до 6 серпня. І, що особливо важливо, противник, боячись за Сумський напрямок, продовжував тримати в районі Боромлі частини 7-ї танкової дивізії.

Завдання військ 40-ї армії полягало в, тому, щоб активними діями на правому крилі фронту скувати противника. Основними силами -двома-трьома дивізіями і танковим корпусом армія повинна була прорвати ворожу оборону на ділянці Теребрено – Липові Балки і розвивати наступ на південний захід.

Правим сусідом, як і раніше, була 38-а армія, яка мала завдання активними діями скувати противника на 72-кілометровому фронті від Снагості до Краснопілля.

Тривалість артилерійської підготовки атаки в арміях Воронезького фронту передбачалась 170 хвилин. Планувалось вести її таким порядком: 5-хвилинний вогневий нальот по, передньому краю і найближчій глибині оборони противника; 30 хвилин – пауза; 60 хвилин – контроль пристрілки, удари бомбардувальної авіації і залпи реактивної артилерії; 70 хвилин – подавлення і знищення цілей методичним вогнем; заверталася артилерійська підготовка 5-хвилинними залпами реактивної артилерії. Введення в графік артпідготовки періоду мовчання (паузи) було зумовлено з метою ввести в оману відносно початку атаки.

Важливе місце відводилося дезінформації ворога. Розроблений для цієї мети план передбачав введення противника в оману відносно справжнього напрямку удару, дійсного району концентрування військ, а також намірів по розвитку операції.

Настав час розплати. 5 серпня о 7 год. 15 хв., після тривалої артпідготовки і удару з повітря війська 40-ї армії розпочали прорив оборони ворога на 7-кілометровому фронті на ділянці оборони 206-ої і 237-ої стрілецької дивізій. Була ще одна деталь: за 10 хвилин до моменту атаки було створено декілька димових завіс, загальний фронт яких складав біля 6 км. В бойовому донесенні військово-хімічного управління Воронезького фронту про це повідомлялося: «При прориві оборони противника на лівому фланзі ударного угруповання 40-ї армії з 7.05 5-го серпня була запроваджена система з чотирьох димових завіс. Димові завіси полегшили виконання найближчого тактичного завдання армії і, повністю задимивши вузол опору в Теребрено, прикрили підхід атакуючих підрозділів від прицільного вогню ворога, підвіз боєприпасів на вогневі позиції, вихід частини артилерії на позиції для стрільби прямою наводкою. Осліпивши спостереження противника, димова завіса порушила систему його вогню, чим полегшила обхід Теребрено і вузлів опору південніше».

Вміле впровадження димових завіс допомогло військам 40-ї армії при дуже незначних втратах прорвати головну смугу оборони ворога, дозволило успішно ввести в прорив 2-ий танковий корпус і до кінця дня просунутися на глибину більше 8 км. В той день військами 40-ї армії було знищено 2665 гітлерівців, 54 танки, 18 кулеметів, захоплено 250 полонених, 30 гармат, 10 мінометів, 47 кулеметів, багато боєприпасів, військового спорядження.

Успішно розвивали наступ полки 237 стрілецької дивізії. 838-й полк мав завдання прорвати оборону в районі х. Просіки і оволодіти Рясним. Увечері 5-го серпня підрозділи зосередилися в лісах на північ від Старосілля і Пушкарного, а вночі, дотримуючись заходів маскування, зайняли вихідні позиції західніше Пушкарного і Старосілля. Вранці 6-го серпня після артпідготовки батальйон, яким командував майор Стеценко, успішно просувався до Рясного.

Розповідає учасник цього бою П. Юлла: «На підступах до Рясного ворог став чинити сильний опір і зав’язався запеклий бій. В цьому бою загинув майор Стеценко, Я прийняв командування батальйоном. Воїни поклялися відплатити ворогові за свого комбата, за товаришів, які полягли в бою, і дійсно, бійці й командири проявили мужність і волю до перемоги».

Незважаючи на те, що село Рясне знаходилось на висоті і являло вигідну позицію для ворога, воно було ще й добре укріплене. Та противник не втримав своїх позицій. Під прикриттям полкової батареї старшого лейтенанта Старкова, мінометної батареї капітана Шубкаріна і дивізіону капітана Юрковського наш батальйон зблизився з ворогом у Рясному до 40 метрів. З криком: «За Батьківщину, ура!»бійці кинулись на ворожі позиції. Зав’язався рукопашний бій.

71677558.jpg

Бійці роти лейтенанта Ященка вибили ворога з траншеї і знищили близько 50 фашистів. На південно-західній околиці Рясного наші воїни вночі зайшли німцям у тил і оточили їх. Близько сотні ворожих солдат було взято в полон. 7-го серпня надвечір Рясне було звільнене.

841 стрілецький полк, скориставшись проривом оборони противника частинами сусідньої 206-ї стрілецької дивізії, зайняв позиції для атаки на узліссі на північ від Пушкарного з завданням оволодіти залізничним роз’їздом 48 кілометра. Зайшовши йому в тил, полк мав полегшити виконання завдання основним частинам дивізії. До кінця дня 6 серпня підрозділи стрілецького полку майора Любімцева перетнули залізницю і вклинилися а оборону противника.

Бійцям 8-ї роти наказано було нанести основний удар по роз їзду 48 кілометра. Командир роти, старший лейтенант Сорока, послав старшого сержанта Базарова на станцію з завданням вияснити сили противника і розташування його вогневих точок Базаров успішно виконав завдання і в роту повернувся з «язиком».

Виділивши резерв з двома кулеметами, ст. лейтенант Сорока одним взводом перекрив вихід з села на південь – спуск до яру, по якому німці могли втекти до лісу, а з основною групою бійців під командуванням молодшого лейтенанта Кузнецова обійшов роз їзд з півночі. Під прикриттям ночі рота з усіх сторін увірвалася на роз їзд, дезорганізувавши ворожу оборону, сіючи серед фашистів паніку. Німці не чекали раптового удару. Ведучи безладний вогонь, вони почали відходити на околицю села, але там їх зустріла засідка з резерву командира роти. Розгорівся запеклий бій. Сміливо й мужньо билися воїни полку. Кожний розумів свою особисту роль в прориві ворожої оборони.

Ось кілька прикладів подвигу бійців тієї ж восьмої роти. Сержант Балтибаев з рядовими Васильєвим і Халіковим підповзли до німецького дзоту, з якого вели вогонь два станкові кулемети. Тут же заховалась і група гітлерівських автоматників. Сибіряки кинули в дзот кілька протитанкових гранат, підірвали його.

Молодший лейтенант Кузнецов, першим увірвавшись до траншеї противника, автоматом і гранатами знищив кілька гітлерівців. Відважно діяли рядовий Мишоткін, ст. сержант Медніз, мол. сержант Івлев. Група німців під натиском другого батальйону лісом відступила прямо на вогневу позицію гармати ст. сержанта Злиднєва. Коли про це стало відомо артилеристам, вони влаштували засідку і 30 солдатів та 2 офіцери ворога були змушені здатися в полон.

Сержант Мокринський зі своїм відділенням знищив дзот і гітлерівців, що засіли в ньому. В іншому дзоті було збито 12 гітлерівців.

Залізничний роз’їзд 48 км. був повністю очищений від ворога. Розгром німців на цьому роз’їзді і вихід полку підполковника Любімцева в тилу ворога зумовив успіх бою за Просіки, який вів полк підполковника Нектова і немаловажну роль відіграв в бою полк підполковника Підопригори за Краснопілля, де німці трималися міцно.
835 стрілецький полк розпочав бій за Краснопілля вранці 8-го серпня.

На ділянці фронту від Успенки до Ревеного в бою брали участь: 661 артполк, 18 гвардійська мінометна бригада «катюш» та 18 танкова бригада. Дуже міцна була оборона ворога, але ніщо не могло стримати наступального пориву радянських військ.

Пам ятними для колишнього рядового 835 стрілецького полку 237 стрілецької дивізії Леоніда Андрійовича Лобанова були бої на краснопільській землі. Частина, в якій він воював, тривалий час стояла в обороні на околиці Краснопілля, в урочищі Кленки. Тримаючи оборону, бійці підрозділу провели проти ворога ряд сміливих бойових операцій. І завжди на передньому краї був комсорг стрілецької роти Л. А. Лобанов. Володіючи німецькою мовою, він часто через гучномовець закликав німецьких вояків кидати зброю і переходити лінію фронту.

8 серпня 1943 року вжорстокому бою за Краснопілля Лобанов взяв на себе командування ротою замість командира, який поліг смертю хоробрих на полі бою. Не минув куль в цьому бою і Лобанов. Його, тяжко пораненого в груди, підібрали санітари. А за здійснений подвиг відважний солдат був нагороджений медаллю «За відвагу”.

Першим увірвався в Краснопілля в районі Ревеного підрозділ ст. лейтенанта Сердюка, відбиваючи будинок за будинком, вулицю за вулицею.
Але раптом ворог підкинув підкріплення. По дорозі з Мезенівки до Краснопілля, якою рухались німці, вдарив залп “катюш”.

21071727.jpg

Фашисти, одержавши підкріплення, перейшли в атаку на ділянці фронту, де вів бій батальйон Обухова. Командир третьої роти був тяжко поранений, а командир одного із взводів, котрий взяв на себе керівництво ротою, був убитий. Бійці під натиском почали відходити.

39769509.jpg

У вирішальну хвилину бою, на повний зріст піднявшись під шквальним вогнем, санінструктор роти сумчанка старшина Самсоненко Наталія Григорівна взяла команду на себе: «Вперед, сибіряки, за мною!» – почувся її дзвінкий голос. Бійці пішли в контратаку і рота знову заволоділа ініціативою, продовжувана наступ на селище. Німці розгубилися і побігли. За цей бій Наташа була нагороджена орденом Червоної Зірки.

А поруч з батальйоном Обухова бився батальйон капітана Козаченка. Його воїни першими увірвалися в Краснопіпля і зав’язали бій на його вулицях. Після битви на Дніпрі комбату Козаченку було присвоєно звання -Героя Радянського Союзу. У нагородному листі було написано: «За успішні бойові дії по визволенню, Краснопілля і за форсування Дніпра».

75800692.jpg

Тричі поранений парторг батальйону з характерним прізвищем Краснопольський, стікаючи кров’ю, йшов уперед, надихаючи своєю відвагою й стійкістю бійців.
Раптом замовк кулемет. Виявилося, що один кулеметник убитий, другий – поранений. Краснопольський перезарядив кулемет і вдарив по ворогові. Тут за кулеметом і перестало битися серце безстрашного воїна.

Влучно вела вогонь артилерійська обслуга ст. сержанта Убираєва Василя. Один-два постріли прямою наводкою і вогневі точки зникали. Артилеристи відразу знищили 5 кулеметних гнізд.

Безстрашно бився за визволення Краснопілля в районі Успенки підрозділ, яким командував Безуглий Моїсей Васильович. Лейтенант Безуглий загинув, визволяючи наше селище.

Сміливо й відважно діяв ст. сержант Агеєв Василь. В бою він з’являвся там, де його не чекали німці. Коли закінчились патрони, він взяв трофейний ручний кулемет. Німці, що засіли в протитанковому рові, відкрили по ньому вогонь. Агеєв удав з себе убитого. Потім, дочекавшись слушної миті, кинувся в протитанковий рів, гранатами і кулеметним вогнем викурив ворога звідти. Вже темніло, коли Агеєв пробрався на протилежний кінець вулиці Дорошівки, в тил ворога. Коли німці під тиском радянських підрозділів стали відступати по цій вулиці, він вдарив по них кулеметним вогнем.

Коли успішному просуванню вперед по вулиці Головківці стрілецькій роті заважав ворожий кулеметник, що сіяв згубним вогнем із-за рогу маслозаводу, червоноармієць Білоусов Василь кинувся на ворожий кулемет з протитанковою гранатою і ціною свого життя забезпечив просування роти до центру Краснопілля.

Пізно ввечері 8 серпня в Краснопіллі затих бій. Краснопілля було визволене і тепер назавжди.

Л. ДІДОРЕНКО

 

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: