XPAМИ КPACНOПIЛЬЩИНИ ( II )
ДІДОРЕНКО Леонід Дмитрович
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ
Храми Краснопілля
Храм Успіння Пресвятої Богородиці
Перші храми в Краснопіллі будувалися в середині XVII ст. Згадаємо лише про найперший храм фортеці Краснополь, а от про решту маємо відомості лише з 1730 р. [1]
Отже, безперечно, Успенський храм у центрі Краснопілля свою історію веде з початку будівництва фортеці, але відомості про нього маємо лише з 1730 р. Остання дерев’яна Успенська церква в Краснопіллі була побудована 1782 року на кам’яному фундаменті. Приходові належали села Веселе і Хмелеве, хутори: Ступівка, Гребельки, Петровський і Ярковський з 1099 душами [2] прихожан. 1838 року церковний староста казенний селянин Юхим Максимович Дзюбан власними зусиллями відновив іконостас на суму 550 рублів і закупив дубове дерево на нову огорожу навколо храму [3].
У 1876 році збудували новий кам’яний храм, котрий теж освятили на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Парафіяни 28 серпня відзначають Успіння як храмове свято. До парафії входили: Хмелівка, Ступівка, Гребельки, Гуляницький, Просіки, Васюків, Савченків. При храмі було 121 десятина землі, парафіян – 4812 чоловік. При храмі також була бібліотека з близько 70 томами історичної й духовної літератури. На 1915 рік приходові Успенського храму належали церковноприходська, двокласне земське училище, два начальні земські училища, Ступівське, Хмелевське, Михайлівське начальні земські училища. Законовчителями в перших чотирьох був священик Михайло Вербицький, а в решті трьох – диякон Микола Федоровський [4].
Священики самостійно розпоряджалися землею. Про це свідчать записи Філарета у названій вище праці: «1730 года, мая 22 дня, гор. Краснополь соборной Успенской церкви поп Карп Мартынов по доброй воле отдал в Сумской Успенский монастырь свои отчинные пахотные поля игумену Корнилию с братиею за поминовение своих родителей, которое поле в Краснопольской даче за р. Тонкою».
А ось іще: «1844 г. окт. 23 Краснопольской Успенской церкви поп Кирилл Мартынов отдал в Сумской Успенский монастырь за молитвы, за поминовение своих родителей сенокосную и пахотную землю в Краснопольской даче за р. Тонкою».
Таким чином, на лівому березі р. Тонкої виникли чернецькі землі, а потім і хутір Чернеччина.
Краснопілля, куток Чернеччина (вулиця Пушкіна), вигляд з долини річок Тонка і Сироватка
(фото krasnews)
Храм пережив різні часи. Його, як і всі інші, в 30-ті роки закрили, збили хрести й бані, зняли дзвони, приміщення всередині переробили, обладнавши клуб.
Після Вітчизняної війни й до цього часу в храмі знову проводиться служба.
Шкода лише, що до цього часу не знайдено фотографії первісного вигляду храму, щоб завдяки їй спеціалісти-реставратори змогли відродити минулу красу й велич архітектури невідомого зодчого.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Краснопіллі
Але нині почали реставраційні роботи з відновлення дзвіниці й бань храму. На малюнку ви бачите вигляд храму, яким він буде після реставрації.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці
(сучасне фото – krasnews)
Храм Архистратига Михаїла
Храм цей був збудований майже одночасно з будівництвом фортеці Краснополь, але вперше про нього згадується у відомостях за 1730 рік [5]. Парафіян було 398 чоловік. Нова дерев’яна церква була побудована в 1750 році, тоді їй належало 112 дворів, у яких жили 880 прихожан, та 10 дворів казенних мешканців, що жили в хуторі Чернеччині [6].
Маємо відомості, що декотрі навчалися у відомого просвітителя – Сковороди. У другому томі повного зібрання його творів опубліковані документи про педагогічну діяльність філософа. В «Каталоге школы пиитики с 1 числа сентября 1758 года по 15 число июля 1760 года» записаний учнем по Краснопільській протопопії «Григорий Строевский, города Краснополья Михайловской церкви священника Алексея сын, 15 лет от роду. Определен в школу 1757 года сентября 9. Изучился синтаксису. Обучается пиитике. Понятлив».
Храм поступово старів, дерев’яні стіни потребували ремонту, зростала кількість прихожан, а тому у 1810 р. його закрили, а 1050 чоловік парафіян перейшли до іншої парафії, до Миколаївського храму.
Свято-Миколаївський (Преображенський) храм
Миколаївський храм у Краснопіллі діяв з 1730 р. До нього ходили молитися парафіяни з Підкраснопілля, хуторів Чернецького і Вовківки, а всього їх було 680 чоловік [7]. У 1794 році прихожани побудували новий дерев’яний храм. На цей час приходові Миколаївської церкви належало 65 дворів у сл. Краснопілля, а також казенний хутір Чернеччина і хутір Просіки [8].
У цьому храмі з 1822 року понад п’ятдесят років служив священиком і благочинним Краснопільського округу протоієрей Павло Петрович Федоровський (нар. 17.08.1803). Сам був із сім’ї священика с. Злодіївка, неодноразово отримував схвальні відгуки від духовного начальства за турботу про свою паству, мир і спокій у своєму окрузі. Відомий син його Лука (нар. 7.02.1836), що служив чиновником при міністрі Двору Його Імператорської Величності [9].
Свято-Миколаївський (Преображенський) храм
(ескізний рисунок до проекту будівництва храму – ілюстрація з друкованого видання)
У 1889 році збудували новий кам’яний храм, який був освячений 8 червня того самого року, і перейменували у Свято-Преображенський з храмовим святом 6 серпня [10].
Свято-Миколаївський (Преображенський) храм
(фотореконструкція krasnews)
Цей храм стояв на тому місці, де тепер гімназія та сквер біля неї. Парафіян тоді стало 3160 чоловік. При храмі було 47 десятин землі. До приходу храму належало дві церковноприходські, міністерська і земська школи.
Свято-Миколаївський (Преображенський) храм
(ескізний рисунок до проекту будівництва храму – ілюстрація з друкованого видання)
У 1930-х роках храм був зруйнований, а з цегли його стін збудували приміщення школи-десятирічки (це будинок, в якому нині працює відділ освіти та інші установи). Тривалий час залишалася уцілілою колишня сторожка храму. У цьому цегляному будинку, розташованому навпроти нинішнього будинку райвузла зв’язку, деякий час була бібліотека, а потім і ця будівля була знесена.
Свято-Миколаївський (Преображенський) храм
(фотореконструкція krasnews)
Парафіяни перейшли до іншої парафії, до Успенського храму. Пройшли десятиліття тоталітарного атеїзму, про який сьогодні нинішнє підростаюче покоління краснопільчан дізнається уже хіба що зі сторінок підручників історії України, і ми, старше покоління, маємо молити Бога, щоб вони і надалі пізнавали його тільки зі сторінок своїх шкільних підручників, а не зі свого повсякденного життя. Вони живуть у час, коли 24 серпня 1991 року було перегорнуто ще один аркуш нашої історії, і на цій чистій, білій, як сніг, сторінці історії України золотими літерами вписане таке бажане слово для багатьох поколінь наших предків – Незалежність, за яке вони проливали свою кров, зносили тортури і заслання, яке оспівували в піснях. Разом із цим словом почало відроджуватися і слово Духовність, тому звеселяє серце те, що поряд із тим місцем, де колись красувався Спасо-Преображенський храм, а нині стоїть гімназія, у день Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2005 року було урочисто звершене освячення приміщення під храм і хреста, яке безкорисливо надала А.А. Шелудько, а Покрова Пресвятої Богородиці, що є опікункою нашого народу, допоможе відродити цю колишню велич віри і духовності наших предків у серцях і душах молодих краснопільчан.
Свято-Воскресенський храм
Свято-Воскресенський храм у Краснопіллі діяв у 1730 р. Він був невеликий і невелика була парафія, тоді всього 158 чоловік ходили до нього молитися, але вже в 1750 р. кількість парафіян зросла до 1000 чоловік [11].
Храм був дерев’яний, старий, збудований ще за часів будівництва фортеці, та й надто малим він став для такої кількості парафіян, а тому у 1750 р. він був закритий, а парафіяни влилися до парафії Успенського храму.
(продовження буде)
Література:
1 Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии // ХЧМГУ, 2006. – С. 322–324.
2 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.966, лл. 365 зв.-368.
3 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.978, л.39.
4 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.1042, л.63-80.
5 Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии // ХЧМГУ, 2006. – С. 322–324.
6 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.966, лл.371 зв.-372.
7 Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии // ХЧМГУ, 2006. – С. 322–324.
8 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.966, лл.369 зв.-370.
9 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.993, лл.42 зв.-43.
10 ДАХО Ф.40, оп.110, од.зб.1023, лл.19 зв.-20.
11 Там само.
Джерело:
Дідоренко Л. М.
Храми Краснопільщини. — Х.: ХПММС, Видавництво САГА, 2006 р. — 112 с. — (Православні Храми Слобідської України)
Ілюстрації:
У книзі використані давні ілюстрації і фото сучасних храмів Краснопільщини, виконані Козирем О. В., Цилюриком О. І., Парамоновим А.Ф., та із зібрання Державного архіву Харківської області.
Автор висловлює подяку кандидату історичних наук В.Л. Маслійчуку та директору Харківського приватного музею міської садиби А.Ф. Парамонову за цінні зауваження, та доповнення до цього видання.
Від редакції krasnews:
В електронній версії на сайті «Краснопілля. Край Слобожанський» використані також додаткові фото- та графічні матеріали, про що повідомляється в підписах до ілюстрацій.