Cepцe, вiддaнe дiтям

38326520.jpg

“Воспитание в том и заключается, что более взрослое поколение передает свой опыт,
свою страсть, свои убеждения младшему поколению”
А.С. Макаренко.

Дійсно, до розуму має бути докладене серце, вихователь має любити того, кого виховує. Сьогодні розповідь про такого вихователя, надзвичайної душі людину, людину з великої літери, ювілярки з поважною 80-річною датою, Босик Марію Прохорівну.

Народилась Марія Прохорівна 2 листопада 1937 року в с. Оникеєво Кіровоградської області, в родині Прохора і Ольги Мешкурових, батьки ласкаво називали свою дівчинку Мусею.

З дитинства Марія мала великі здібності до навчання та музики. Закінчила місцеву середню школу, навчалась в музичній школі по класу фортепіано. Згодом вступила до Уманського педагогічного училища за спеціальністю “Дошкільне виховання”, яке закінчила з відзнакою. У 1957 році, за направленням, приїхала працювати вихователем підготовчої групи дитячого садка Мезенівського цукрового комбінату.

Молода, статна, симпатична дівчина з Кіровоградщини розпочала свої трудові будні на мальовничій Сумщині. У переповнених дитячих групах, доводилося працювати і за няню, і за музичного працівника, все як в житті. Але ж вихователь – це покликання. Вихователь виховує дітей своєю особистістю, власним прикладом. Дуже важливо, щоб педагог був втіленням доброти, порядності та справедливості. Всі ці риси притаманні нашій сьогоднішній героїні, ювілярці Босик Марії Прохорівні.

Не одне покоління мезенівців виховала Марія Прохорівна. Всі найщиріші слова сьогодні для Вас, шановна наша вихователько, Ви їх заслужили щирою душею та добрим серцем. Вихованці згадують, як не могли запам’ятати Ваше по-батькові і називали Марія Михайлівна, а Ви з посмішкою озивалися. На той час у садочку не було ані музичного керівника, ані інструмента. Керівництво цукрового комбінату дізналося, що Марія Прохорівна володіє грою на фортепіано, і перше у селі піаніно придбали для садочка. З тих пір на всі свята дзвінкі дитячі голосочки лунали під акомпанування улюбленої виховательки. У малечі світились оченята і вона намагалась бути голосистими пташенятами, а вона проявляла турботу, увагу, милосердя до дітей, адже була переконана, що всі вони унікальні і заслуговують на повагу.

Дитинство – найщасливіша пора життя кожного. Те, якою зросте дитина, залежить від багатьох факторів, які впливають на її перші роки життя, коли формуються її смаки, переконання.

Тридцять п’ять років Марія Прохорівна працювала вихователем. Були пропозиції очолити заклад, але віддана професії Марія залишилася поруч зі своїми маленькими вихованцями. Вони гріли її долоні своїми теплими рученятами, ясні оченята зігрівали душу і серце. Малеча обожнювала свою виховательку.

Щаслива та людина, яка знайшла себе у професії і отримує від неї задоволення. Марія Прохорівна реалізувала себе стовідсотково. Мала повагу та авторитет у колективі та серед односельчан, неодноразово обиралась депутатом сільської ради. Вона чудова дружина, цінує та поважає свого чоловіка Леоніда Олександровича, який все своє життя працював водієм в рідному селі.

Подружжя Босиків виховали і дали освіту доньці Валентині та сину Віктору. Одружили. Дочекалися чотирьох онуків: Андрія, Віталія, Аліну та Анну. Поповнилась родина вже й правнучатами: Лілією, Лєрою та Тимурчиком. Онуки всі канікули проводили у бабусі й дідуся, відпочивали і засмагали на мезенівських ставках. Старанно допомагали по господарству, а натомість отримували щиру подяку, любов та смаколики. І до цього часу не забувають стежку до рідного дому ні діти, ні онуки з правнуками. А для подружжя Босиків – найбільше щастя, коли збирається вся велика, дружна родина. Сьогодні нашій ювілярці -80. Якщо за кожну добру справу висловити їй слова подяки, то їх кількості не буде рахунку. Отже, прийміть в цей день одне велетенське “Спасибі” від усіх, хто Вас знає, поважає, любить.

Професійна вихователька, найкраща дружина, чарівна жінка, добра матуся, дивовижна бабуся і прабабуся, пройшла по життю довгий світлий шлях. Марія Прохорівна відзначає ще один ювілей – 60 років є почесним жителем села Мезенівка. Поважний вік – вечірня зірка людського життя. Сумно, звичайно, але вона гарна, як і ранкова. Дозвольте привітати Вас від громади, від усіх Ваших вихованців, колег по роботі, сусідів, кумів, хрещеників, друзів далеких і близьких, сватів, дітей, внуків та правнуків. Побажати Божої благодаті, здоров’я на довгі роки, миру на землі, спокою в душі, любові від рідних, поваги та пошани від оточуючих, яку Ви заслужили, щастя безмежного, хай Матір Божа і Господь Вас береже.
Л. КОЛОМІЙЧУК.
Для газети “Перемога”

Є новини, цікаві теми? Пишіть motsnyi1976@ukr.net Телефонуйте 050-064-94-14

 

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: