Чeлoвeк измyчeнный пиapoм.

55593841.jpg

Приїхав якось губернатор Божко в село. А з ним не вітається ніхто. «Не впізнають, – подумав Божко, – оскільки темний народ: газету імені Мене не читає. Хто такий Божко не знає…»

Та що там газета! І вирішив він тоді збудувати телебачення в селі. Щоб народ, значить, просвітити в плані себе і партії, членом якої являється. Великі гроші вклав. Супутник в самий космос запустив, все село тарілками спеціальними утикав. І став темний народ просвіщати. Тільки народ так нічого й не побачив. Ясна річ – телевізорів же немає. Якщо чесно, з тих пір як Божко став губернатором, в селі взагалі нічого немає…

Приблизно так починатиметься мій фантастичний роман, продовження якого писатиму, мабуть, вже на пенсії. Світ зітканий із протиріч, в цьому ще раз переконався нещодавно. Треба було знайти фото колишнього першого секретаря райкому партії. Взяв до рук одну підшивку районки, прогорнув – немає жодної. Потім другу, третю – результат той же. Невже таке може бути? Районна газета була органом партії, а фото головного комуніста району не друкувала? Фантастика! Переглянув підшивки за десять років і таки знайшов одну, маленьку, поганеньку… Якщо то був тоталітаризм, то чому б не б порівняти кількість фото демократичних представників влади, які останнім часом міняються, тільки встигай запам’ятовувати.

Витратив вихідний, але результат порадував, точніше – насмішив, а якщо бути взагалі точним – засмутив. Отже, хіт-парад «найрозкручених» чиновників виглядає так. Микола Григорович Забара і Володимир Петрович Уманський теж вийшли із когорти комуністів, тож не надто переймалися тим, щоб якомога частіше бачити себе на сторінках районки. За кілька років – 4-5 фото. Про новопризначеного голову райдержадміністрації Петра Петровича Кідіменка поки говорити зарано, чоловік він новий, але подає великі надії – вже встиг «засвітитися» декілька разів, навіть в одному номері двічі, тож віримо, що на цьому він не зупиниться. Нинішній голова районної ради Микола Дмитрович Вітушкін працює на своїй посаді значно довше, але його фото ми любувалися лише п’ять разів. Малувато, але ж і працювати йому довелося з Миколою Вікторовичем Бірченком, який сам умудрявся «переловити» всіх пташок, що вилітали з фотооб’єктивів. Та про нього пізніше.

Попередник Миколи Дмитровича – Олексій Миколайович Кунець відверто ніяковів перед фотоапаратом і при можливості його уникав. Не уник лише десять разів, та й то тому, що стояв біля М. В. Бірченка, спробуй тут уникнути!

Йдемо далі. Ближче до лідерів розташувалися колишні голови райдержадміністрації Іван Васильович Бортник, якого ми мали задоволення бачити 26 разів. Ігор Володимирович Кривозуб ощасливив нас своїм зображенням 20 разів. Порівнюючи з лідерами нашого «хіт-параду», то це мізер, можна сказати, випадково до об’єктиву потрапили.

Друге місце посідає голова районної ради «помаранчевого» періоду Микола Васильович Приходько, який 74 рази посміхався нам із сторінок районки. Міг би й більше, якби не з’явився найфотогенічніший з голів райдержадміністрації, «человек, измученный пиаром» – Микола Вікторович Бірченко. Він сидів, стояв, ходив, вручав, вітав, лякав, вчив, критикував, агітував, обіцяв, хвалив і навіть в Діда Мороза переодягався. Все це знайшло відображення в понад сто фото. Причому умудрявся в одному номері з’являтися два-три рази. І він свого добився – ми його будемо пам’ятати!

Ой, ледве не забув! Трійку призерів замкнув Йосип Вісаріонович Сталін. Вождь з 1946 по 1953 роки дивився на читачів «Перемоги» 48 разів. А ще кажуть, що то був культ особистості. Так собі, культяшка, не більше.

Не можу сказати, що зіпсував собі вихідний, адже заново відкрив для себе визначення тоталітаризму і демократії. Отже, тоталітаризм – це заборона чиновникам без особливої на то потреби засмічувати сторінки районних газет своїм зображенням, і не дай Боже вказувати біля прізвища і посади – член такої-то партії. Нічого вип’ячувати свої недоліки на людях.

«Газета для Вас і про Вас» – символ демократичних змін. Демократія – це коли кожен поважаючий себе і не поважаючий інших високопосадовець при найменшій нагоді може, а точніше – зобов’язаний з номера в номер прикрашати собою першу, а то й інші сторінки газети. Демократії ж багато не буває! А якщо так, то найближчим часом слід чекати на появу нових рубрик, як то «Діалог з самим собою», «Тиждень з головою», «Місяць з головою», «Вже який рік з головою», «День з головою, як рік», «За столом з головою», «Під столом з головою». Смішно, буде. Прикольно. Дякуємо Божкам за те, що нам так весело!

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: