Гepoї нe вмиpaють! Пpoщaвaй, Мeдoк…

27322349.jpg
 

Із «Медком», він же Андрій Реута, випадково познайомився у жовтні минулого року Я саме телефонував Івану Перерві, чи нічого не міняється з приводу засідання Сумського Прес-Клубу, де бійці батальйону «Донбас» мали засвідчити свою підтримку на виборах до Верховної Ради України своєму бойовому побратиму Самотоївському сільському голові. Мабуть телефоном голосно розмовляв, бо за мить позаду почулося: «А Ви теж до дяді Вані на прес-конференцію?»

Оглядаюсь: стоїть козарлюга, широкі плечі, високий зріст, а голос школяра-десятикласника… До прес-клубу залишалось пройти метрів двісті, протягом яких знайомимось. Його звати Андрій, він спеціально «вирвався» із АТО із начальником штабу батальйону «Донбас» Національної гвардії України з позивним «Філін», щоб відповісти на питання місцевих журналістів і тим самим підтримати Івана Перерву на виборах.

Потім була прес-конференція, Андрія представили нам під позивним «Медок», отже перше питання по завершенні заходу напрошувалося само собою: «Чому Медок?».

– По перше, я медик за освітою, по-друге мед, як продукт, доволі позитивний, корисний, тож винахідливі друзі швиденько зреагували і об’єднали це все в одне ціле, так я став «Медком».

11559799.jpg

Хлопець розповідав, що не бачив для себе іншого виходу, як у цей трагічний час для України піти на її захист. Тут же, у «прес-клубі» не приховував гордості за свого сина його батько, володар пишних вусів, справжній козак, історик Олександр Реута… Батько пишався сином, а син сором’язливо, але щиро відповідав на дурні питання журналістів, мовляв, чому пішов, там же стріляють… «Як можна лежати на дивані, коли вирішується доля держави на століття вперед? Кращі з кращих пішли боронити Україну, при цьому не задумуючись, що це справжня війна, на якій щомиті можна загинути» – щиро не розумів хлопець?

30 січня в бою під Вуглегірськом боєць добровольчого батальйону «Донбас» Реута Андрій Олександрович (позивний "Медок") загинув… За даними батальйону, наші бійці поспішали з Дебальцевого на допомогу друзям в Вуглегірську і напоролися на ворожу засідку. В результаті вибуху фугасу загинув Андрій і ще четверо його побратимів.

11767325.jpg

– Немає слів, відчуваєш себе винним, коли гинуть ось такі найкращі хлопці, які випромінюють лише позитивну енергетику, які не задумуючись, тихо, без зайвого пафосу, одні з перших пішли боронити свою Батьківщину, бо не могли по-іншому, так їх виховали батьки – відчувати відповідальність за себе, за свої вчинки, за свою країну…, – говорить товариш Андрія в житті і по батальйону «Донбас» Іван Перерва. – Боляче, дуже боляче, бо знав Андрія, коли йому було 12-13 років, таким він і залишиться в пам’яті знайомих, бойових побратимів – усміхненим, сором’язливим, надійним, незламним. Він був справжнім в усьому…

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: