Гoлoвнe – пaм’ятaти

44225309.jpg
 

За свою багатовікову історію наш народ витримав чимало випробувань. Однак Друга світова війна за своїми масштабами напруженості, жертв, втрат і руйнувань не мала собі рівних у минулому. Вона пройшла через серце кожної людини. Українці, усвідомлюючи свій обов'язок перед країною і народом, проявляли масовий героїзм, заснований на високому моральному дусі, який розкрив на межі життя і смерті велику життєздатність таких цінностей як любов до Батьківщини, честь і військовий обов'язок, незламна воля до перемоги, стійкість в обороні, тверда рішучість у наступі, мужність і хоробрість. 

Серед свят та пам'ятних дат у календарі України – 9 травня займає особливе місце. Одна згадка Дня Перемоги мимоволі змушує стискатися серце кожної людини. Навіть зараз – 70 років по тому – в нашій країні навряд чи знайдеться сім'я, якої не обпалило б полум'я тієї війни. Тяжкі випробування, що випали на долю народів Радянського Союзу, розкрили велич людського духу, явили численні приклади виключного героїзму, особистого подвигу і справжнього патріотизму.

Святкування 70-річчя Перемоги над нацизмом має глибоко символічне значення як для нашої держави, так і її громадян. Як ніколи в історії, в ті найважчі воєнні роки тісно переплелися долі країни та її людей. Для багатьох, особливо ветеранів, це дуже особисте свято. На жаль, ветерани з кожним роком відходять від нас. Але залишається пам'ять. Вічна пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну від чуми ХХ століття, хто помер від ран, у катівнях, в неволі, в блокаді. 

А ще залишаються уроки, які світове співтовариство отримало з подій сімдесятрічної давнини і які абсолютно не втратили своєї актуальності сьогодні. Не випадково напередодні 70-ї річниці Перемоги в багатьох країнах розгорнулися гарячі дискусії на цю тему. Причому нерідко це не просто суперечки про трактування тієї чи іншої події часів війни, а зовсім протилежні моральні оцінки її підсумків, які мають пряме відношення до сучасної європейської та світової політики. Адже історія – це політика, обернена в минуле. 

Не можна забувати, що, обговорюючи цю тему, ми несемо чималу моральну відповідальність і перед тими, хто своїм життям заплатив за розгром нацизму, і перед новими поколіннями. Це відповідальність за те, щоб не тільки захистити і зберегти історичну правду про війну, а й міцно закріпити в суспільній свідомості правильне розуміння її уроків з точки зору сучасного світового розвитку. 

Друга світова війна стала воістину епохальною подією. У ній зіткнулися не просто різні інтереси багатьох держав і навіть не стільки різні ідеології. У ній зійшлися діаметрально протилежні, непримиренні підходи до самих основ існування людства. Вперше в історії ставкою в цій жорстокій боротьбі було збереження життя цілих народів. Газові камери і крематорії Освенціма, Бухенвальда та інших таборів смерті, дикі злочини в Хатині показали, що ніс із собою нацизм, яке майбутнє готував світові його так званий «новий порядок».

Що ж стосується тверджень, які лунають з вуст президента Росії про те, що перемогли б і без українців, то вони не витримують жодної критики. Наш народ ніколи не ділив Перемогу на відсотки, не ділить її і зараз. Це була наша спільна Перемога. Але ніхто не має права принижувати ціну, яку заплатила наша країна і наш народ в ході другої світової війни.

Сьогодні, в умовах, коли людству знову кинутий глобальний виклик, на цей раз з боку Росії та сепаратизму, який не менш небезпечний і підступний, ніж нацизм. Сепаратизм дуже безжалісний: його жертвами вже стали тисячі ні в чому не винних людей нашої країни. Знову під загрозою опинилися основи життя і цивілізації. Як і нацизм, тероризм не може запропонувати світові нічого, крім насильства і зневаги до людського життя, готовності розтоптати будь-які, найелементарніші норми людської моралі заради досягнення своїх маніакальних цілей. 

Протистояти подібній загрозі, впоратися з нею, як і 70 років тому, можна тільки на основі солідарності і взаємної довіри. Наш обов'язок перед тими, хто своєю кров'ю заплатив за порятунок людства від нацизму, полягає насамперед у тому, щоб створити надійну греблю на шляху поширення ідей розколу держави, зникнення її з карти світу. 70-річчя Перемоги у жодному разі не повинно перетворюватися на привід для конфронтації, для зведення старих рахунків та взаємних образ. Символічно, що президент України своїм указом встановив День пам'яті і примирення, який повинен відзначатися у нашій країні щорічно 8 травня. 

Нинішній ювілей Перемоги – це насамперед день Пам'яті про наших співвітчизників, полеглих на тій, вже далекій і цій війні, що триває в Україні. Бо вони загинули, захищаючи честь і гідність Вітчизни, в ім'я свободи смертю долаючи смерть. І в спільності цієї мети знову виявляється зв'язок і духовна єдність поколінь, зв'язок минулого і сьогодення, сьогодення і майбутнього. Український народ заплатив і платить за перемогу надмірно високу ціну, і тому її, як і її плоди, потрібно свято берегти. І з вдячністю пам'ятати всіх тих, хто пожертвував і жертвує заради неї життям. Пам'ятати про полеглих в ім'я живих… В ім'я незалежного майбутнього. 

Головне – пам'ятати. І добре розуміти, що означає «пам'ятати»… 
 

С. Олексенко,
бібліотекар ДПТНЗ «Краснопільське ПТУ»

 

Є новини, цікаві теми? Пишіть motsnyi1976@ukr.net Телефонуйте 050-064-94-14

 

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: