Квiтнyть y caдкy xpизaнтeми…

15713332.jpg

Проходячи одного вихідного дня по ринку у Краснопіллі, звернув увагу на велику кількість хризантем, їх різнокольорова гамма затьмарювала кольори веселки. Розові, червоні, жовті, білі, бордові, вишневі, пурпурові та ще багато різних відтінків цих чудових квітів, як магнітом, притягували до себе жінок і навіть небайдужих до такої рослинної чарівності чоловіків. Та це й не дивно, адже хто не хоче мати такі прекрасні квіти у себе на обійсті?

Що там казати про нас, пересічних людей, коли навіть майстри поетичного слова, серце яких на порядок вище відчуває неповторну красу буття, склали такий хвилюючий романс як «Уж давно отцвели хризантемы в саду», котрий однаково душевно і щемно сприймається і молоддю і людьми старшого віку впродовж багатьох десятиліть.

Після такого ліричного відступу дозвольте продовжити свою розповідь про героїню моєї публікації. Це – жителька Хмелівки Наталія Павлюченко, яка й вирощує ці неповторні квіти, що стали на все життя світом її захоплень. Хочеться сказати, що Наталія Миколаївна якщо й продає їх то з горщиками і за символічну ціну, яка не відповідає затратам і вкладеній праці на їх вирощування.

– Особливо не торгуюсь з покупцями, – говорить квітникарка-любителька. – Для мене головне бачити радість і задоволення на обличчі моїх клієнтів. – А це значить, що я зробила ще одну людину щасливішою. А покупці підходили і підходили, вибираючи собі квіти до душі. І справді були щасливі від зробленої покупки, несли придбані квіти як дорогу кришталеву вазу, щоб бува не обламати стебло, чи, не дай Боже, не впустити.

Кажуть, що вирощувати будь-які квіти дано не кожному. Тільки у доброї, відкритої серцем людини вони ведуться, квітнуть буйним цвітом, підпитуючи свою господарку життєдайною енергією. Уявляю, скільки доброти у Наталії Миколаївни Павлюченко, скільки працелюбності щоб давати лад всьому цьому квітковому царству.

67875011.jpg

До речі, вона кохається не лише на хризантемах, яких у неї налічується понад двадцять видів і сортів: високорослих і низькорослих, викопних і зимуючих. А крім того, вона вирощує нарциси і тюльпани, жоржини і айстри, троянди і крокуси, клематиси і лілії, а ще десятки різних кімнатних. Успадкувала любов до квітів, уміння їх вирощувати Наталія Миколаївна від бабусі, Євдокії Дмитрівни, яка, на жаль, відійшла у вічність. Але справа її жива у квітниковому царстві родини Павлюченків.

Так, справді, всієї родини, адже допомагають у вирощуванні квітів Наталії Миколаївні і мама, Марія Кузьмівна, і чоловік Володимир, механізатор ТОВ «Чернеччинське», і донька Юлія, старшокласниця Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Як відомо, живі квіти потрібні щодня багатьом людям. Потрібні для урочистих подій: ювілеїв, днів народження, весіль, а ще сільських свят та для проведення виставок квітів. І тут родина Павлюченків, як палочка-виручалочка. – Намагаємося нікому не відмовляти у букетику квітів для таких цілей, – говорить Наталія Миколаївна.

Не вклавши, нічого не візьмеш – це загальновідома істина. І до квітів вона стосується у першу чергу. Щоб не було їм переводу, множився їх рід, Наталія Миколаївна дбає постійно. – Замовляю квіти по каталогах журналів «Сільський вісник», «Дім, сад, город», обмінююся посівним матеріалом та саджанцями з іншими квітникарями-любителями, – каже Н.М.Павлюченко. – Мені приємно, що відновлюється на Краснопільщині добра давня народна традиція вирощувати на власному обійсті різні квіти. Як споконвічні українські мальви, чорнобривці, так і нові їх сорти і види, які впевнено торують шлях у нашу глибинку і тут добре приживаються.

80705537.jpg

Дивлячись на таких ентузіастів як Наталія Миколаївна Павлюченко з Хмелівки та її колег по квітникарському цеху у інших населених пунктах нашого району, переконуєшся, що царству квітів на наших обійстях, як і українському козацькому роду, не буде переводу.
О.ЦИЛЮРИК.

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: