НEМИCЛИВCЬКI ПPИГOДИ

На вулиці сонце світить з висоти, розпускаються бруньки. Чому б у таку гарну пору, та ще й у робочий день не проміняти задушливий кабінет і не поїхати до лісу? Поринути в чистоту, тишу, благодать, пройти стежками звірів, побувати там, де ніколи не був і можливо ніколи більше й не будеш. Тож отримавши запрошення від Краснопільської районної організації УТМР вирушити разом з мисливцями, членами обходу №5 до лісу і долучитись до біотехнічних заходів, не міг відмовити собі в такому задоволенні.

22722634.jpg

Перш, ніж долучитися до «біотехніки», потрібно дізнатися, що це таке, тож за роз’ясненнями звернувся до голови РО УТМР Олександра Дем’яненка.

– Наразі у мисливців триває «сезон тиші», полювання заборонене, тому сьогодні вирішили зайнятись «трудовою терапією», облаштовуємо годівельні майданчики, годівниці для підгодовування диких тварин, – пояснює Олександр Миколайович. – Згідно із Законом про мисливське господарство, одна така годівниця розрахована на 20 голів косуль. Також закладемо майданчик для підгодівлі дикого кабана, засадивши його топінамбуром.

22949818.jpg 95421689.jpg

Рослина ця безвідходна, адже на корм йде як листя, стебла, так і сам коренеплід. Хороша кормова база – це, відповідно, і ріст популяції мисливської фауни в угіддях.
Практично протягом усього року тваринам потрібна мінеральна підгодівля, особливо в весняно-літній період, коли в травах спостерігається низький вміст мінеральних речовин. Основними джерелами мінералів для дичини слугують солонці – природні та штучні. Штучні створюються єгерською службою та силами мисливців під час виконання трудоучасті.

– Солонці на звіра бувають різних конструкцій. Влаштувати солонці можна як криті, так і відкриті. Явна перевага звичайних відкритих солонців в тому, що вони вкрай прості у виготовленні. Однак у них є один істотний недолік – сіль у них постійно вимивається дощами і доводиться часто її додавати. Втім, така конструкція все ж виправдовує себе, – пояснює єгер Ігор Жаботинський і на практиці демонструє, як це відбувається. – Споруджується відкритий солонець наступним чином. Неподалік стежок косуль, бажано біля водойми шукаємо звалене дерево або ж звалюємо його на висоті близько метра. Дерево має бути досить товстим, щоб у ньому вирубати або випиляти нішу подібно кориту в півметра завдовжки і глибиною 10 сантиметрів. Від нього відпилюється півтораметровий шматок, в якому і видовбують вищезазначену нішу. Отриману годівницю розміщують на два пенька, ретельно закріплюють, укладають сіль з глиною (щоб не так розмивало водою) – і солонець готовий.

15713287.jpg

Тож як бачимо, немає нічого дивного у, на перший погляд, незвичному слові «біотехніка», адже всі ми в різній мірі займаємось нею в домашніх присадибних господарствах.

Між тим робота в лісі кипіла на всіх ділянках, причому на деяких – в прямому розумінні цього слова. Поки Олександр Дем’яненко, Ігор Жаботинський, Віктор Веремієнко, Олександр Мудров, Валентин Кришовей, Віталій Головко, Анатолій Алфьоров садили топінамбур, будували годівниці та солонці, Віктор Слєпухов, озброївшись казанком, ножем, та дощечкою для нарізання овочів, виконував не менш важливу місію. Як жартують мисливці, після вдалого полювання або важкої роботи яблука зміцнюють зуби, але розхитують ноги, тож допомогти досягти гармонії і рівноваги між зубами і ногами покликаний плов Віктора Слєпухова, рецепт якого він привіз із Середньої Азії, де колись проходив строкову військову службу.
А після важкої роботи усі зібралися за одним великим столом, за яким не обійшлося без звичних мисливських байок, торкалися й наболілих проблеми, з якими доводиться боротися членам РО УТМР. Наприклад мисливці робили депопуляцію дикого кабана у зв’язку із загрозою поширення ними Африканської чуми, і хоч мала держава компенсувати мисливцям витрати на набої, пально-мастильні матеріали, але так цього й не зробила, тож все й надалі тримається на ентузіазмі самих мисливців.

Не зникла і проблема браконьєрів, які можуть дозволити собі тепловізори й дорогі позашляховики, УТМРівці жартують, що скоро браконьєри будуть полювати за допомогою безпілотника. Внесків же членів РО УТМР вистачає лише на мінімальну зарплату єгерям та на проведення згаданої вище біотехніки. Чим більше членів в організації, тим більше внесків, тим більше коштів, але у зв’язку з тим, що кілька років тому в районної організації відібрали декілька десятків тисяч гектарів угідь, зменшилась і кількість членів їх організації. Ось таке замкнуте коло.

Та мисливці у відчай не впадають, кажуть, ні за яких умов не відмовляться від свого захоплення, яке є сенсом їх життя і з оптимізмом дивляться в майбутнє, адже у червні їх районна організація відзначатиме свій 95-річний ювілей, але це буде вже зовсім інша історія…

http://krasnews.at.ua/news/nemislivski_prigodi/2016-04-19-6302

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: