Тeплo ciмeйнoгo зaтишкy

День знань символізує початок нового навчального року. 1 вересня разом із своїми ровесниками пішли до Угроїдської ЗОШ І-ІІІ ступенів і шестеро із семи прийомних дітей сім’ї Бондарєвих: Алла, Юрій, Юлія, Каріна, Богдан і Альоша. Вихованцем дитсадка поки-що залишається найменший, чотирирічний Юра, якого усі в сім’ї з любов’ю називають Юрчиком.

Напередодні важливої події в житті дітей до будинку Бондарєвих завітали з подарунками голова райдержадміністрації М.В.Бірченко із своїм заступником Л.Д.Воропай та виконуючою обов’язки Угроїдського селищного голови Т.Г.Сєрік.

Спочатку діти дещо насторожено зустріли гостей, але, отримавши від них подарунки, враз спалахнули тільки їм притаманною непосідливістю. Заметушилися, загомоніли, не приховуючи своїх радісних емоцій. В сторону на деякий час солодощі, помітив, що не дуже вибагливі до них, а ось за пакунки із шкільним приладдям: зошитами, ручками тощо взялися грунтовно. Кожен перебрав свій, порівняв його вміст з іншими і (о диво!) всі пакунки виявилися однаковими, нікому не довелося заздрити, всі залишилися задоволеними. І все ж найбільше радів наймолодший Юрчик, бо ж і йому подарували те, що й школярам, порадувався разом з усіма у вітальній кімнаті, а потім прибіг на кухню до своєї шафки, до речі, у кожного є своя, щоб покласти туди подарунок, і стрімко назад до гурту, настала врешті-решт черга поласувати солодощами. Діти є діти!

– З ними не заскучаєш, – говорить з посмішкою на вуcтах миловида жіночка, господарка цього веселого, гомінкого будиночку Світлана В’ячеславівна Бондарєва. І тут же ділиться ще однією приємною для них подією: сьогодні на сесії селищної ради прийнято рішення про виділення сім’ї 15 тисяч гривень на придбання житла. А якщо бути точнішим, то на розширення житлової площі. У будинку, де мешкають Бондарєви, окрім них з іншого боку під одним дахом проживала в однокімнатній квартирі бабуся, яка вирішила її продати. Тож випала нагода розширитись у такий спосіб, оскільки загальна житлова площа сім’ї Бондарєвих досі не перевищувала 86 квадратних метрів, погодьтесь, для 9 мешканців це занадто мало, тим більше діти ростуть. І додаткових близько 20 квадратних метрів житла безперечно поліпшать умови для проживання. Відрадно, що місцеві влада з розумінням поставилася до цього питання і при отому убогому місцевому бюджеті знайшла можливість допомогти сім’ї Бондарєвих.

– Бабусине помешкання запущене, говорить С.В.Бондарєва, – але власноруч зробимо там ремонт, приведемо його до належного порядку.sdd2

І в цьому сумніву немає, працьовитості подружжя Бондарєвих Світлани В’ячеславівни і її чоловіка Олексія Костянтиновича можна лише щиро позаздрити. Хоча не обходиться у селищі й без лихословів, мовляв, взяли Бондарєви під опіку прийомних дітей, щоб одержувати від держави кошти на їх утримання, виховання і за рахунок цього безтурботно жити. Погодьтесь, таке могла сказати цинічна, недалека людина, яка й собі ради не дасть, не те, що дітям. А не краще було б, якби щоб плескати язиком нісенітниці, спробувати й самому взятися за опікунство, якщо, звісно, відповідні служби довірять їм цю справу. Бо є вже такі випадки, коли деякі сім’ї брали на виховання дітей, а потім “скуштувавши такого хліба”, відмовлялися, двоє таких малюків потрапили і до Бондарєвих. Тут вони добре і впевнено почуваються, бо справді оточені батьківською турботою. І звертаються до дорослих із сльозами не інакше як мама і тато, бо саме ті стали для них найріднішими людьми. А ще чи не найпереконливішим доказом є те, що всі діти хочуть мати прізвище Бондарєвих, відмовитися від тих, які їм дісталися у спадок від біологічних горе-батьків.

З дітьми більше займається лагідна за вдачею і педагог за фахом Світлана В’ячеславівна, з нею вони й до уроків готуються, і життєвим премудростям вчаться. Треба сказати, що вона володіє багаторічним досвідом роботи з дітлахами, у свій час більше 20 років працювала завідуючою заводським дитсадком. Те, що мало не всі із школярів цієї прийомної сім’ї мають гарні оцінки, велика заслуга мами Світлани В’ячеславівни. Батько Олексій Костянтинович працює водієм автомобіля у місцевій пожежній охороні, а у вільний час із задоволенням вовтузиться з малечею, із старшими доглядають за домашнім господарством: тримають курей, кролів, а то й на городі пораються.

– Маємо до 30 соток городу у полі, – розповідає Світлана В’ячеславівна, – приготували цього року з нього на зиму різних консервацій. А коли з чоловіком вийшли картоплю копати, то помічників було, хоч відбавляй: старші бралися за лопату, а менші вибирали і сортували бульби. Гуртом швидко впоралися з цією роботою.

Люблять рибалити з батьком старший Юрій і Юлія, майже завжди з рибою. Цього літа всією сім’єю їздили на тиждень відпочивати на Азовське море власним мікроавтобусом, який торік по прийнятній ціні в розстрочку придбали в одного із жителів Сум, який зважив на те, що прийомна сім’я, а тому пішов на зручні і вигідні для покупців умови. Автомобіль добротний і є гордістю для всіх членів сім’ї.

Окрім семи прийомних, подружжя Бондарєвих мають двох власних дітей: Романа і Ганну, але ті виросли і порозліталися з рідної домівки, тепер приїжджають тільки в гості.

Залишаючи цей чудовий, наповнений щасливим дитячим сміхом будиночок, голова райдержадміністрації М.В.Бірченко пообіцяв його юним мешканцям наступного разу привезти їм в подарунок клітку з папугами і акваріум з рибками. На останній відразу зробив замовлення безпосередньо з автомобіля по мобільному телефону. Так що буде у дітей ще одна радість мить спілкування з представниками влади.

І.ЧИЧИКАЛО.
Фото автора.

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: