ВИПPOБOВУВAННЯ НA МIЦНICТЬ

Події на Сході привернули пильну увагу суспільства до працівників міліції, які разом з Нацгвардією зараз знаходяться в самому епіцентрі АТО. Стали відомі як приклади мужності і героїзму, так і прояви боягузтва і зради, коли люди в погонах не захотіли захищати своїх співгромадян від терористів чи взагалі переметнулися на їх бік.Служба в бойових умовах випробовує на міцність правоохоронну систему вцілому, та кожного бійця зокрема.


З початку антитерористичної операції в різних «гарячих точках» Сходу побувало 19 співробітників Краснопільського РВ УМВС. Нещодавно відбулась чергова ротація зведеного загону УМВС України в Сумській області, котрий несе службу по охороні громадського порядку та дотримання законності на території Донбасу. За сприяння керівництва обласного управління УМВС, а також начальника Краснопільського райвідділу В. О. Дейниченка з’явилася можливість побувати в розташуванні сумських правоохоронців, дізнатися про задачі, які стоять перед ними, ознайомитись із побутом, а ще виконати відповідальну місію і доставити картоплю, овочі та консервацію, зібрані жителями Краснопільщини для потреб військовослужбовців.

П’ЯТЬ ТОНН І ДВІ СУМОЧКИ…

В дорогу потрібно брати лише найнеобхідніше, для журналіста це фотокамера, записник, диктофон та пару бутербродів. Але поїхати з порожніми руками не судилося… Дізнавшись, що за годину вирушаю на Схід, вчителі Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів швиденько зібрали передачу для військовослужбовців: теплі речі, солодощі, консерви, гігієнічні набори, чай, сухофрукти, тому довелося в екстреному порядку шукати сумки та просити начальника Краснопільського РВ УМВС В. О. Дейниченка, аби зустрів у Сумах і допоміг з їх доставкою до місця відправки.

– Участь правоохоронців в АТО, це свого роду перевірка на “профпридатність, справжній дух і патріотизм”, – розповідає дорогою Віталій Олександрович, – У відрядженні вже побували практично всі мої заступники. Після цієї ротації мають повернутися додому начальник слідчого відділення, підполковник міліції Руслан Олександрович Власенко, інспектор інформаційно-аналітичного забезпечення, лейтенант міліції Олександр Миколайович Шепотько, а ось старший дільничний, майор Дмитро Олександрович Луцковський залишиться на другий строк, його замінять вже під час наступної ротації.

39339634.jpg

Між тим за годину до відправки на плацу тривають останні приготування, представники майже з усіх міськрайвідділів та галузевих служб УМВС України в Сумській області вишикувались в строю перед відправкою у відрядження на буремний Схід, короткі напуття від посадових осіб УМВС, а ще слова подяки жителям Краснопільщини за підтримку, адже допомоги в такому об’ємі не надавав ще жоден район. Правоохоронці зазначають, що цієї кількості картоплі має вистачити до весни.

Лунає команда, всі займають свої місця в автобусах, влаштовуюсь у вантажівці, саме в цей час із радіоприймача лунає «Увезу тебя я в Тундру» і старенький вантажний «Мерседес», якого свого часу конфіскували у контрабандистів і поставили «на службу» правоохоронним органам, разом з колоною рушив у ніч, взявши курс на Схід…

«ПРИВІТ, БРАТТЯ!»

До Красного Лиману – одного з місць дислокації сумських правоохоронців, прибули о четвертій ранку, але в готелі «Зоря» жодного темного вікна, майже увесь склад «краснолиманського» загону на вулиці зустрічає свою заміну, переклички, пошуки земляків, обійми, найпоширеніші вітання: «Привіт, браття!».

Та враз всю цю суцільну ейфорію зупиняє наказ шикуватися новоприбулим, на якому вони дізнаються, що не всі залишаються тут, в Красному Лимані, а відразу ж вирушають до Гірського, Тепличного, де змінять своїх колег. На збір кілька хвилин, і невеличка територія біля готелю знову перетворюється на суцільний мурашник.

08505900.jpg

Диву даєшся, як у передсвітанковій пітьмі чоловіки знаходять і вантажать власні речі, з жартами допомагають один одному одягати бронежилети. Помічаю, як один зовсім юний хлопчина із Шостки намагається в цьому хаосі знайти свою сумку, його товариш заспокоює, мовляв сумка вже в автобусі. Запитую, що було в тій сумці: «Та так, нічого особливого, продукти на перший час, шампунь». Не біда, швиденько вивантажуємо посилку Краснопільських педагогів, хлопчина дякує і обіцяє обов’язково поділитися вмістом з товаришами.

Аж тут мої передсвітанкові спостереження порушує сурове «Ти хто такий і що тут робиш?». Довелось пояснювати пильному офіцеру, що я не сепаратист і не ворожий шпигун із фотокамерою. Після короткої співбесіди чоловік пропонує пройтися кімнатами готелю, аби ознайомитись із побутом правоохоронців.

86906602.jpg

Звичайно, не «п’ятизіркові» апартаменти, але є найнеобхідніше: тепло, вода, ліжка, хлопці кажуть, що нарікати на умови було б верх цинізму по відношенню до тих бійців, які нині на передовій живуть у бліндажах та землянках, і додають: «Тут, у Красному Лимані не стріляють, а ось у Авдіївці, Гірському, Світличному, Кримському пацанам не позаздриш, вони щодня під обстрілом».

64274046.jpg

ДИВНА, АЛЕ СПРАВЖНЯ ВІЙНА

Серед тих, кому не заздрили, і трійка краснопільських правоохоронців. Наприклад, загін, який очолив Руслан Власенко, отримав неофіційну назву «Призрак», бо застати їх на одному місці було практично нереально: то вони супроводжують в поїздках населеними пунктами голову Луганської ОДА Геннадія Москаля, забезпечуючи тому охорону, а ще постійні рейди, чергування.

47327250.jpg

04059115.jpg

16061592.jpg

52865637.jpg

На запитання, що було найважчим у ці дні, лейтенант Олександр Шепотько після нетривалих роздумів відповідає:
– Найважче? Мабуть щодня жити в постійній напрузі, очікуванні обстрілів. У Гірському вони почалися десь через десять днів після нашого прибуття. Щоранку о 5-30 і до обіду. Наприклад, від’їжджають на шлях Бахмутка, відкривають вогонь, зникають, перезаряджають і б’ють вже з іншого місця. Спочатку спускалися у підвали, та згодом вже якось звикли. Бойовики намагаються знищити інфраструктуру, яка ще залишилась. У Гірському намагалися влучити у ще діючу шахту, а коли ми були у Світличному, то бандити «гатили» по понтонній переправі із «Градів», але влучили у житловий масив, загинули мирні жителі.

00168992.jpg

32013264.jpg

Правоохоронці розповідають, що доводилося неодноразово вилучати зброю, вибухівку, набої, ножі, наркотики у місцевих жителів та навіть місцевих народних обранців.

25631746.jpg

Слово «перемир’я» тут сприймають, як чорний гумор, а то і як образу, кажуть, бойовики стають наглішими, знаючи, що не завжди можуть отримати адекватну відповідь у цій дивній, але справжній війні.

60315846.jpg

Проте і приємних моментів хлопці не приховують, розповідають, що хоч з місцевого населення залишились переважно пенсіонери, але можуть інколи порадувати бійців домашніми стравами, згадують про посилку від канадських школярів з малюнками, один з них показали Геннадію Москалю:

07074779.jpg

– Їздив у Тошківку, де бойовики ЛНР із “Градів” обстріляли школу, – розповідає голова Луганської ОДА Геннадій Москаль. – Зустрів там співробітників окремого підрозділу зведеного загону УМВС у Сумській області. Це справжні бійці, котрі служать у найгарячіших точках — у Гірському й Світличному Попаснянського району. До передової тут кількасот метрів, постійні обстріли зі стрілецької зброї й артилерії… Хлопці часто отримують посилки від волонтерів, у тому числі листи від дітей. Одного листа, надісланого українською дівчиною з Канади, показали мені. Текст промовистий: “Дорогий воїне! Ми молимося за вас. Я вірю ви переможете МОСКАЛІВ. Слава Україні! Героям слава!.. Учениця 8 класу, м.Торонто”. Ну, що тут скажеш — я й сам не проти побороти всіх клятих москалів.

«ЩАСТИ ВАМ, БРАТТЯ!»

Цей, останній розділ, буде найкоротшим, бо коли з’їхалися правоохоронці з місць своєї дислокації, зрозумів, що якісь питання і слова в даній ситуації будуть зайвими, тож мовчки спостерігав за цими бородатими, усміхненими і не дуже, а й то зовсім серйозними чоловіками і молодими хлопцями. Хтось, як сувенір віз із собою рештки гільзи від «Града», один хлопчина демонстрував знайомим цуценя, яке тепер вирушить з ним із буремного Сходу до мирної Сумщини, інші фотографувалися і залишали підписи і побажання на згадку на прапорі, хтось самотньо курив, хтось телефонував рідним і обіцяв, що вже скоро буде вдома…

49692803.jpg

А ще хлопці бажали колегам, що залишалися, везіння і удачі. Вони на війні не завадять нікому, в тому числі і Дмитру Луцковському, заміна якому прибуде через кілька тижнів.

42392032.jpg

А далі була така довга дорога додому. Як тут не згадати добрим словом водія вантажівки Едіка, який після кількох безсонних діб змушений був двічі зупинятися для коротенького відпочинку, щоб зрештою здолати ті чи не найважчі 50 кілометрів, що залишалися до Сум.

І, зрештою, ось вони, обійми рідних та друзів. «Радість та гордість переповнюють мене зараз, – скаже згодом Інна, дружина заступника начальника Краснопільського райвідділу міліції Руслана Власенка, – я ще більше люблю свого чоловіка, свого героя. Весь час я дуже переживала за нього та молилась Богові, аби Руслан щасливо повернувся додому. У нас двоє маленьких діток, Маша та Саша, і коли він від‘їздив на Донбас, їм було по сім місяців, ми дуже раді, що наш татко повернувся до нас живим та здоровим».

Сьогодні правоохоронці, що повернулися із відрядження на Схід, отримали короткий відпочинок, після якого знову планують туди повернутися. Як сказав один з них «Ми повинні там бути, без нас там буде хаос…».

http://krasnews.at.ua/publ/zhittja_kraju/bolovi_tochki/viprobovuvannja_na_micnist/31-1-0-585

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: