Xaй знaють, щo я живa…

Проходячи повз невеличкий чепурненький будиночок по вулиці Перемоги, 47 в Краснопіллі , котрий з ранньої весни і до пізньої осені потопає у зелені плодових дерев та кущів, різноманітних квітів, мимоволі по доброму заздриш тому, хто живе у цьому рослинному раю. А господиня цього мальовничого обійстя Раїса Олександрівна Мичак. Вся ця краса і благодать твориться її працьовитими руками. Пристрасть, неабияка любов до дерев і рослин особливо яскраво проявилась у Раїси Олександрівни двадцять п’ять років тому, коли вона захворіла на тяжку хворобу, перенесла складні операції. Ніхто тоді не думав, що вона житиме, але сама вона вірила у диво.
– Тоді лікарі порадили мені оселитися поблизу лікарні, – згадує Раїса Олександрівна. – Порадилася з донькою та зятем і вирішила перебратися до Краснопілля, пригледіла невеличкий будиночок неподалік райлікарні, придбала його і поселилась тут. А щоб не задумуватися про тяжку хворобу, вирішила зайнятися чимось цікавим, щоб давало розраду душі, викликало позитивні емоції. Розуміла, що для цього найкраще підходить догляд за рослинами, спілкування із живою природою. Почала листування із любителями-садоводами, квітникарями, придбавала у них різні сорти плодових дерев, кущів, маловідомих видів квітів. І кожного разу щиро раділа цьому. Як діточок плекала дерева і квіти. З часом на городі, у дворі вже було їм тісно, освоїла і незайману територію перед будинком. Нині тут склалася чудова клумба, де з весни і до осені ростуть незвичайної краси квіти, привертаючи увагу і додаючи настрою перехожим.

– Мабуть, дякуючи такій любові до природи, за бажання примножувати її красу, повсякденну нелегку працю біля рослин, Господь дав мені зцілення, – говорить Раїса Олександрівна Мичак. Чого тільки немає на обійсті Раїси Олександрівни. Туть ростуть інжир, гранат, персик, чорний абрикос, ожина, чимало сортів винограду, малини, суниць. А від квітів в очах рябіє. Поряд з мало поширеними у нас хостою, клематисами, ехінацеєю, ліліями чудово почуваються білі, сині та жовті ромашки, цинії, волошки, хризантеми, жоржини, чорнобривці, мальви, айстри, сортів і видів яких у Раїси Олександрівни по декілька. Як відомо, коштують квіти чималі гроші. Вона не шкодує на них коштів, хоча й отримує невелику пенсію.

– Ось недавно знову придбала лілію за 80 гривень, – ділиться радістю Раїса Олександрівна. – Буду розводити.

Особлива радість її і любов – це троянди як звичайні, так і в’юнкі. Не дивлячись на те, що витрачає на предмети свого захоплення значну частину сімейного бюджету, Раїса Олександрівна радо ділиться ними із знайомими. Причому безкоштовно.

– У мене є, нехай і у людей буде, – каже ця надзвичайно добра і щедра жінка.
Почувши, що хочу сфотографувати її у цьому рослинному раю, виплеканому її руками, Раїса Олександрівна мовила: “Піду причепурюсь, адже весь район буде дивитися газету і, звичайно, мої земляки – славгородці. Хай знають, що я жива…”

Олександр ЦИЛЮРИК.
Газета “Перемога”

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: