Євгeн Пoлoжiй: нeмoжливo вiдкapacкaтиcя вiд cвoгo «я»

96907076.jpg 

Книга «Риб'ячі діти» Євгена Положія увійшла до довгого списку номінантів на премію Книга року ВВС-2014.

В інтерв'ю ВВС Україна письменник розповів, що його спонукало до написання твору, як на текст вплинули минулорічні події на Майдані, а також про те, чому в творі так тісно пов'язані два світи – людей і тварин.

ВВС Україна: Про що ваша книга?

Євген Положій: Головний персонаж моєї книги – собака. Біла собака, на ім'я Білл, Білявка, Бемоль, в неї багато імен, бо насправді ж собаки не вміють розмовляти, бо вони істоти досконалі. Це ми, люди, недосконалі істоти, яким потрібні слова, а собакам слова не потрібні. Це бродяча собака, вона народилася на вулиці, дивом лишилася жива, і от вона "біжить" по цьому тексту, торкається багатьох персонажів.

Якщо коротко сказати, про що ця книжка, то вона про те, що якщо ми, люди, дозволяємо собі безпідставно, жорстоко вбивати бродячих тварин, просто беззахисних тварин, то рано чи пізно в цьому суспільстві виникнуть ситуації, коли люди безпідставно жорстоко почнуть вбивати один одного. Це те, що, на жаль, сталося в нашій країні.

Будь-які пояснення – ну, це ж собаки, вони бродячі, вони кусають дітей, кидаються на велосипедистів, розносять сказ – не є насправді виправданнями. Тому що у людей також виникають виправдання: це хунта, це фашисти, це бандерівці, їх треба знищувати. Так що все це дуже просто з тварин екстраполюється на людей.

ВВС Україна: Але ваш твір, наскільки я розумію, був написаний ще до подій на Майдані.

Євген Положій: Так, було написано до подій на Майдані. Потім почався Майдан, події на Сході. Я дописав деякі моменти, текст змінився. І виникла остання глава, я назвав її "Снайпери", тому що, як написано, рано чи пізно кожного з нас знайде свій снайпер.

ВВС Україна: Що вас спонукало до створення цього твору ще перед Майданом?

Євген Положій: Я працюю головним редактором газети в місті Суми 20 років. Дуже багато людей звертаються з проблемами бродячих тварин. Взагалі бездушність суспільства чи не кожного року, чи не кожного дня – зростає.

Якби мені рік тому сказали, що ми зможемо так об'єднатися, що ми будемо так волонтерити, так віддано битися за свою країну, як це було на Майдані і зараз є на Сході, я б не повірив. Тому що ми – окремі люди, кожен сам по собі.

Так от, тоді ще ж Янукович був, і уся ця холодність, байдужість до навколишнього світу… Відбувалася стрімка дегуманізація суспільства, і я подумав написати таку книжку, яка б про це розповіла художньою мовою. Я обрав центральним персонажем собаку.

"Собаки – поза критикою"

ВВС Україна: Коли я читала твір, то мені здалося, що ви собак дуже любите, на відміну від котів. Це правильне враження?

Євген Положій: До котів я ставлюся нейтрально-позитивно, а до собак – активно-позитивно. У кожного ж є своя улюблена тваринка, правда? У мене багато котів дома жило, але я відчував, що це не моя тварина. А собаки – так, мої тварини.

ВВС Україна: Чому ви вирішили зробити головним героєм вашої книжки саме собаку?

Євген Положій: Це ж не нова ідея, насправді. Ми знаємо дуже багато прекрасних творів, де герої – собаки.

Все почалося з того, як на Львівському форумі літературні критики запропонували круглий стіл про героя української літератури – чи є взагалі якийсь герой? І загальна тональність була така, що дуже мало гарних героїв в українській літературі, а то і взагалі їх немає. Мені стало сумно за українську літературу і її героїв. І я подумав – що вони можуть знати про собак? З них ніхто ніколи не був собакою, тим більше бродячою. Тому я обрав героєм собаку. Вона поза критикою.

Книга про собаку ще й тому, що тварин значно легше любити, ніж людей, тож мусимо тренуватися, як казав герой відомої кінокомедії, "на котиках".

Моя дружина з дитинства боялася собак, навіть тих, що гавкають на тому боці вулиці. Після прочитання тексту Аня сказала: "Хочу собаку!" Думаю, цей текст мав би бути написаний хоча би заради цього.

"Промінчик надії"

ВВС Україна: Багато хто, прочитавши ваш твір, сказав би, що він досить похмурий, тому що люди в ньому є жорстокими і цинічними.

Євген Положій: Все як у житті.

ВВС Україна: Чи можна сказати, що ваша професія журналіста вплинула на вашу картину світу і ваші твори?

Євген Положій: Безумовно, однозначно, ми не можемо відкараскатися від свого "я", від своєї професії… Але ж у книзі цуценятко лишилося живим. І це – промінчик надії.

ВВС Україна: Чи важлива для вас премія "Книга року ВВС"?

Євген Положій: Ви знаєте, це вже традиція для мене: майже кожного року видавництво "Фоліо" висуває мій роман на премію ВВС. Я абсолютно точно знаю, що він не тільки не переможе, він навіть у п'ятірку не увійде.

47260064.jpg 
ВВС Україна: Чому ви такі категоричні?

Євген Положій: Це без коментарів. Але насправді сам конкурс заслуговує поваги та уваги.

ВВС Україна: Хто ваші улюблені автори і як вони впливають на вашу творчість?

Євген Положій: У мене часто про це запитують, але відповідь завжди така: яку я останню книжку прочитаю – вона стає улюбленою, тому що я живу тим твором, переживаю, думаю. Із останніх це книжка Маріо Варгаса Льйоси "Війна кінця світу", просто неймовірний роман.

І ще я прочитав Тома Вулфа, "Чоловік у повний зріст", – неймовірно класний американський роман, і стиль самого Вулфа дуже мені імпонує.

Із Євгеном Положієм розмовляла Ганна Кундіренко

Джерело:
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2014/11/141120_book_2014_polozhiy_int_hk
Євген Положій: неможливо відкараскатися від свого "я"
23 листопада 2014

 

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: