Життя, i дeнь нapoджeння – нa двox

 

 

55304037.jpg

 

4 березня, жителі с.Грязне, подружжя Ганна Михайлівна і Петро Кузьмич Зіменки відзначають свій 75-річний ювілей. Так-так, день народження у них – один на двох: чоловік і жінка народились в один день, в один рік…

Нинішнім юнакам і дівчатам нерідко вкрай важко знайти собі пару на все життя. Учасники численних телешоу в “муках” на камеру шукають кохання і зітхають через його відсутність. Тоді як приклад грязнянців Галини Михайлівни і Петра Кузьмича переконує: треба зуміти розгледіти “свою” людину і йти з нею по життю рука об руку, разом з’їсти не один пуд солі, а не “розбігатись”, спасувавши перед побутовими труднощами і випробуваннями долі. Тож в чому секрет сімейного щастя подружжя Зіменків?

10563037.jpg

Навряд, щоб у спільному дні народження, хоча такий збіг, напевно, велика рідкість. Є про що самим згадати і людям розповісти цій дивовижній парі, яка вже понад півстоліття разом і минулого року відсвяткували своє золоте весілля. Обоє виросли у с.Веселе нашого району, на їх долю випало тяжке дитинство, адже йшла Велика Вітчизняна війна. Не легшими були і повоєнні роки, та всі труднощі допомагали долати юнацький запал, віра у майбутнє, а згодом і взаємне кохання.

Представникам того покоління притаманне працелюбство, все життя Зіменків теж пройшло в роботі. Петро Кузьмич трудився трактористом, а Ганна Михайлівна працювала на різних роботах у радгоспі. За сумлінну і самовіддану працю обоє мають безліч подяк і грамот, а в 1973 році Петра Кузьмича нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Та слідом за щастям і радощами в родину Зіменків прийшла біда: у 1977 році на роботі Петро Кузьмич втратив ногу… Це були важкі роки, але завжди біля чоловіка була дружина, яка не дала жодного разу зневіритись в тому, що життя на цьому не закінчується. Чоловік не лише здолав недугу, а й повернувся працювати… трактористом, дякуючи сільським умільцям, які трішки переобладнали для цього трактора. Так і пропрацював Петро Кузьмич ще 15 років, до виходу на заслужений відпочинок, трудилась в Грязнянському радгоспі і Ганна Михайлівна.

Нарешті збулась мрія молодості: більше часу проводити разом. В цей період невидимий зв’язок в парі стає міцнішим. Чоловік та дружина, як в найкращий час свого кохання, уже не можуть один без одного – надто багато в них спільного. І не лише роки їх багатство і гордість. Пишаються батьки сином, який працює пілотом у далекому Сургуті, донькою, яка вчителює у Краснопільській гімназії. Діти підтримують зв’язок з батьками, постійно телефонують, як випадає нагода, обов’язково приїздять в гості, підтримують матеріально і духовно. Та пенсіонери теж не сидять без діла, тримають господарство, пораються на городі, Ганна Михайлівна і з роками не полишає свого захоплення квітами, перетворивши домівку на квіткову оранжерею. За доброзичливість, гарний характер поважають подружжя Зіменків односельчани.

Вони народились в один березневий день, одного року і на весільний рушник, аби не зраджувати долі, теж стали в перший місяць весни і вже понад півстоліття разом, проживши пліч-о-пліч щасливі та сумні миті, пройшовши взявшись за руку, більшу частину життя. Це своєрідний подвиг, який під силу не кожному. Спільно прожиті роки тому й назвали “золотим ювілеєм”, бо, як і цей благородний метал, що витримує різні впливи, так і подружжя змогло пройти крізь труднощі життя разом, витримавши різні негаразди та удари долі.

http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/doli_ljudski/zhittja_i_den_narodzhennja_na_dvokh/4-1-0-263
Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: