Здiйcнивши пoдвиг – пiшли y вiчнicть

 

 

26622565.jpg

Диміли гори, дощик плакав…
На скронях вже заплівся сніг.
І він шепнув: “Пробачте, мамо,
Я повернутися не зміг…”

Кожне покоління – це віха в житті країни. Представники покоління воєнних літ Краснопільщини вписали своїми подвигами славні рядки в немеркнучу історію народу. В районі 20 Героїв Радянського Союзу, п’ять повних кавалерів ордена Слави. З 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року наші воїни-інтернаціоналісти несли свою військову службу у Демократичній Республіці Афганістан. Їм довелося приймати участь у бойових діях. Суворі випробування випали на долю цього покоління, але воно з честю виконало свій військовий обов’язок і військову присягу. Молоді хлопці винесли на своїх, ще зовсім юних плечах, всі лихоліття і небезпеку сучасної війни.

22 роки минуло після виведення військ з Афганістану, але біль втрати не вщухає. Все далі відходять в історію ті події, але рани моральні травми їх учасників і пам’ять про тих, хто поліг на полі бою, – незабутні.

Шестеро краснопільчан загинули, до кінця виконавши свій військовий обов’язок, здійснивши безсмертний подвиг у цій війні.

Запам’ятайте їх імена: Авраменко Сергій Миколайович, Веригін Анатолійович Олександрович, Денисенко Станіслав Вікторович, Подьячев Іван Борисович, Савоненко Микола Олексійович, Скрипка Олег Владленович.

Розповідайте своїм дітям про їх подвиги.

06425531.jpg
Авраменко Сергій.
7 лютого 1985 року, знаючи що рятуючи товаришів іде на смерть, ввірвався в кишлак на броні БМП в саму гущу душманів, які притиснули наших розвідників до землі вогнем, цим викликав вогонь на себе. Побратимів врятував, але сам в цьому запеклому бою загинув.

30365219.jpg
Веригін Анатолій.
Під вогнем душманів, у жорстокому бою 29 січня 1985 року бронею своєї машини прикрив палаючу машину БМП, і почав виносити поранених. Багатьох врятував, але сам був смертельно поранений.

15215404.jpg
Денисенко Станіслав
загинув 11 червня 1981 року під час бою біля населеного пункту Шаль. Він особистим прикладом надихав підлеглих на виконання бойової операції, був взірцем для інших.

87413230.jpg
Подьячев Іван
загинув в бою під час одного з обстрілів душманами аеродрому, з якого відправлялися транспортні літаки 13 вересня 1988 року. Всі сили і уміння віддав хоробрий воїн, щоб виконати бойове завдання, лише одна біда – себе не врятував.

49124568.jpg
Савоненко Микола
28 червня 1986 року десантно-штурмова група потрапила в засідку озброєної банди. Прикриваючи собою командира, відважний юнак загинув. Він приймав участь в 20 бойових операціях, в яких завжди проявляв свою мужність і героїзм.

42978404.jpg
Скрипка Олег
був завжди в горнилі війни, приймав участь в боях по ліквідації банд. Завжди з честю виконував військовий обов’язок. Загинув 20 квітня 1983 року, виносячи з поля бою пораненого командира.

За героїзм, мужність і відвагу всі вони нагороджені орденом Червоної Зірки, медалями за відвагу (посмертно).

Вони пішли з життя вічно юними, до кінця виконавши свій військовий обов’язок, здійснивши свій безсмертний подвиг. А їх матері, які втратили своє найцінніше, що є в цьому світі – своїх синів, на десятки років постаріли і посивіли від такого страшного горя. Вони тепер навіки розучилися посміхатися, ніби обмертвіли обличчя і застиг вічний сум в їхніх очах. А їхні синочки приходять до них лише у снах:

“Вночі синочок їй приснився.
… Розплющив очі, глянув – небо,
Додому тихо попросивсь…
… А біль у серці материнськім –
Вже вкотре їй синок наснивсь.
Тендітний, наче колосок…
Вона кричить, зірвала голос:
“Побережися, ой! Синок!…”

Навічно залишилися глибокі рани у серцях матерів. Немає жодних ліків, які б змогли їх вилікувати або хоча б зменшити цей біль…

Афганська війна. Виконання інтернаціонального обов’язку нашими, зовсім юними, необстріляними хлопцями – в історії ще одна сторінка. А в наших серцях пекуча біль і пам’ять за тих, хто повернувся з неї скаліченими, хто пережив страхіття цієї жорстокої війни, хто не повернувся з поля бою і пропав безвісти і за тих, кого на Батьківщину доставив “Чорний тюльпан”.

Всі жителі Краснопільщини низько схиляють голови перед мужністю і героїзмом всіх і тих, хто загинув в Афганістані, і тих, хто побував у горнилі війни і пощастило повернутися додому. Воїни-інтернаціоналісти завжди будуть прикладом для нас, молоді.

Ю.СНІСАРЕНКО.
смт Краснопілля.

P.S. Вирішив доповнити Юлію і помістити дані ще про двох уродженців Краснопільщини, які загинули в Афганістані. Про них мало де згадується, скоріше за все тому, що вони з якихось причин залишили район і призивалися вже з інших міст. Але ж вони наші земляки, тож маємо знати і їх. Між іншим, якщо хтось володіє якоюсь інформацією про цих людей, повідомте, буду вдячний.

22115621.jpg
МЕДВЕДЬ-ИЛЬЧЕНКО Николай Григорьевич

Рядовой, наводчик миномета мотоманевренной группы погранвойск. Родился 04.10.1964 г. в Славгороде Краснопольского района Сумской обл., украинец, чл. ВЛКСМ. Работал учеником фрезеровщика на заводе радиоэлементов. В ВС СССР призван 30.10.1982 г. Червонозаводским РВК г. Харькова. Оказывал интернациональную помощь народу Республики Афганистан, неоднократно участвовал в боевых операциях, рейдах, проводках автоколонн. Погиб 27.02.1984 г., подорвавшись на мине, установленной мятежниками (погиб в р-не площадки № 1 (в 1,5 км северо-восточнее отм. 1712) в Мармольском ущелье). Посмертно награжден орденом Красной Звезды. Похоронен в г. Харькове на кладбище № 5.
Округ(отряд) КСАПО / 48-ой Пянджский ПогО
В/ч 2066, Подразделение ММГ-1 Имам-Сахиб

74578621.jpg
ЖУК Виктор Яковлевич

Подполковник, зам. начальника штаба воинской части погранвойск. Родился 07.11.1939 г. в с. Малая Рыбица Краснопольского р-на Сумской обл., украинец, чл. КПСС. В ВС СССР с сентября 1958 г., в 1977 г. окончил Военную академию им. М. В. Фрунзе. В Республике Аф­ганистан с декабря 1979 г. Участвовал в 4 боевых операциях. 13.02.1980 г. в боевом столкновении с группой мятежников умело руководил действиями подчиненных, проявив развитое тактическое мышление, личную храбрость и стойкость. В ходе боя погиб. Посмертно награжден орденом Красного Знамени. Похоронен в п. Ставище Ставищенского р-на Киевской обл.

http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/zdijsnivshi_podvig_pishli_u_vichnist/16-1-0-142
Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: