Цікава інформація та маловідомі факти про їжу, інгрідієнти та компоненти страв, історію, традиції та культуру кулінарії.

Їжа та обрядовість — це поняття, що у свідомості українця пов'язані нерозривно. Різного роду страви супроводжують людину повсякчас
— у хвилини радощі та туги. Кожен етап її життя, кожна важлива подія, що пов'язана з різноманітними звичаями та обрядами, за
традицією вимагає участі не лише певних предметів, але й цілком конкретних страв.
Чимало усталених звичаїв щодо їжі пов'язано із родинами, хрестинами та одвідками.
Так, куми несуть батькам хрещеників у день їхнього народження «пироги» (паляниці), що є приводом для веселої гостини. На одвідки
годиться приходити до породіллі з дарунками: хлібом та пелюшками (памперсами), дитячим одягом. Навіть найбідніші відвідувачі не
йдуть з порожніми руками — приносять бодай хліб із сіллю. Заможні дарують ще й різні страви, що символізують очищення. Це, як
правило, млинці та пампушки, яйця та кисіль, мед і варені груші.
Прощаючись із гостями після одвідок, мати роздає «виноград», тобто варені яблука та грушки, а також, на пам'ятку, «квітки» — китички із
колосків, зілля та калини.
Так, на хрестинах подають на стіл м'ясо, ковбасу, капусту, драглі, сир, масло, пироги та різні напої, як-то: горілка, вино, пиво, компот із
сушених фруктів. Якщо хрестини відбуваються в піст, то подають постяні страви, як-то: оселедці, смажену рибу, кисіль з гречаної чи
вівсяної каші, гриби, сир, варені грушки, хліб і пироги.
Бабина каша — страва на яйцях і маслі, що її за звичаєм готує баба-повитуха та приносить на хрестини у горщику. Всі присутні
торгуються за право розбити горщик. Найвищу ціну мусить дати хрещений батько дитини. Йому й дістається горщик з кашею, якого він,
піднявши високо над столом, розбиває об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Іноді горщик розбивають качалкою для тіста,
тоді каша лягає
на стіл горбочком. Зрізавши верхню засмажену шкуринку та поставивши на неї чарку горілки або варенухи, кум подає все це породіллі з
побажанням здоров'я їй та дитині. Кожен із гостей на хрестинах бере собі грудочку каші, а молоді жінки ще й черепок. Це має забезпечити
молодому подружжю продовження роду. Роздача каші супроводжується приказкою: «Роди, Боже, жито-пшеницю, а в запічку — дітей
копицю».
Подекуди цей звичай зберігся в дещо трансформованому вигляді: готує кашу не баба, а господиня дому або старша жінка з родини; кашу
купують, а не розбивають, тощо.
Видів обрядової їжі в Україні чи не найбільше у світі. Давайте пригадаємо хоч деякі з них.
Шишки — весільне обрядове печиво, що його випікають із коровайного тіста. Розкачують смугу тіста й роблять з одного боку насічки,
зубці. Потім стрічку згортають, перевертають зубцями догори й «підперізують» качалочкою з тіста. Це і є шишки. Виготовляють їх і в
інший спосіб — маленькими плетінками на зразок колачиків, у формі пташок чи булочок. Шишками оздоблюють коровай і лежень; їх
дарують під час застілля гостей, яким не вистачило короваю, коровайниць; ними запрошують на весілля.

З корисністю спиртних напоїв пов'язано багато помилок і навіть міфів.
Наскільки вони відповідають дійсності?

Пам'ятай, де б ти і з ким не був, що ти — українець! Україні потрібна твоя допомога, бо лише разом, ми — народ! Сила! А окремо, ми — ніщо! Це показала й помаранчева революція. Коли ми обирали Президента, у виборі,певне, помилилися, бо думали що справді займеться ділом, а в нього одні слова,та обіцянки. Проте, з іншого боку ми переконались, що гуртом ми сила і лише так з нами рахуються.Дивитися на безлад в нашій рідній Україні душа болить. Кого ми тримаємо при владі? На наших очах, оці, всі скопом взяті, хто нами керує сьогодні, лише міняючись кріслами та портфелями, пограбували все наше величезне багатство, якщо якесь не вдалося пограбувати, то знищили: могутні заводи, й малі підприємства, з лікарень поробили пекло за гроші, перетворили навчальні заклади, заклади культури і навіть Церкви у бізнесструктури, все забрали загребущі руки своїх ворогів України. Ось земля тепер ними шматується. Як можна було довести українця до того, щоб він свого м'яса, молока не мав? Добре тим мешканцям міст, котрі мають рідню у селах й є де взяти повноцінні продукти, хоч необхідне: картоплю, молоко і все інше, бо вже Українця, замість найситніших й найсмачніших ковбас,якоюсь хімією годують.А через це наші діти постійно хворіють Хто це зробив? Оці, хто правили і правлять, у кого без труда мільйони з мільярдами з'явилися. І ті у кого мільйони, і ті у кого мільярди — олігархи! Бо той багатьох бідних обдурив, а тому менше дісталося обдурити,
але й він такий. Не подарує, попадешся — розшматує, втопче в гній. Це не українці, бо в них душ нема.
Скільки заводів, підприємств в містах (тобто — робочих місць)? А ферм по селах? — В багатьох по 10 й більше було, знову ж роботи скільки — і де те все? Де обладнання, устаткування із заводів, де техніка колгоспна? Скажіть, чи ж це не наше? А ми ж, отих, хто найкраще грабує, обирали ще й до влади.
Чому би ці уряди, Президентів й до в'язниці не віддати ? Чому не витрясти усе награбоване, та людям роздати? У розвиток України вкласти?... Оце, й того, їдять тепер наші діти хімікалії тонами в ковбасах. Але щоб й таке купити, то треба в котрійсь Туреччині, Німеччині заробити, їхнім робітникам-пенсіонерам (вибачайте за гірку правду) зад підтираючи.
А ми ж не лише Союз — півсвіту годували, робочих рук не вистачало. А зараз, села занепали, деякі й пропали, усі, хто міг, з села вже від безробіття повтікали, від найкращої землі, залишилися самі пенсіонери. Й аж плаче та земля, що за неї кращої нема, а нас — оцим г... годують. Ми усе чекали, ось-ось попустить, — засіють хоч травою, й вже худобі буде їсти, а там, гляди і м'ясо з'явиться, своє, звичне, повноцінне, екологічно чисте, без всякої зарази.
Так хіба ж діждешся? Не вигідно їм це, бо буде менше безробітних, і треба буде цінувати своїх робітників. А їм це не вигідно, бо вже не вкажуть на ворота.
Кому ви, правителі, наші підприємства й землі наші віддали? Тим, хто купу хабара дав, а він на нас — буде робити? А нам й кредиту не взяти, бо в банках здеруть три шкури. Нам кризу дали щоб нас чавила, а банки на цьому капітали нарощують та їх ще й спасають — помагають.
Чому б на будівництво пам’ятника Шевченку не взяти гроші у цих буржуяків, замість того щоб займатися здирництвом ?
(з працівників культури в добровільно – примусовому порядку буде здерто по 100 грн. А чому не всю зарплату, навіщо вона їм.)

1) Чи хотіли би Ви змінити на краще життя в Україні для всього народу і своїх дітей?_
2) Чи вірите Ви в те, що хтось з нинішніх керівників, котрі вже двадцятий рік обіцяють: «завтра вже буде краще», щось зроблять для народу іпокращать життя?_
3) Чи згодні Ви з тим, що треба заборонити політичні партії, котрі
заплямували себе антинародною діяльністю?
4) Чи згодні Ви з тим, що вже прийшла пора розпустити цю Верховну Раду та провести розслідування політичної та комерційної діяльності депутатів? Яким чином все народне майно опинилось в їхніх руках?_
5) Чи хочете Ви, щоб хтось з цих олігархів став нашим Президентом і життя народу знову почалось поневірянням у пошуках кращого життя за кордоном? Чого ми не можемо зробити його на Україні кращим, ніж за кордоном?_
6) Чи бажаєте Ви, щоб чиновники в парламенті і державних установах справді прагнули до того, щоб покращити життя свого народу? Наші чиновники вже не мають звідки поповнювати держбюджет, то починають тиснути на малий та середній бізнес, при цьому великий бізнес залишили без змін. Бо це бізнес
тих безсовісних, котрі стоять при владі сьогодні і з кожним роком
збагачуються в декілька разів. Ми повинні серед тих, кого знаємо, відібрати вірних народу — найчесніших, для того, щоб вони працювали в парламенті і держустановах чесно для народу, щоб нам закордонних відходів не возили, щоб наша Україна процвітала, відродились ферми в селах, заводи в містах, щоб люди мали роботу, їли справжнє м'ясо, молоко... споживали й насолоджувалися усіма благами, якими щедро Бог наділив Україну. Чи згодні Ви з цим?