Дo 375-piччя Кpacнoпiлля. CТPAШНI ЧACИ PEПPECIЙ

Розповідаючи про історичні події на терені Краснопілля та підпорядкованих йому населених пунктів, ніяк не обминути страшних часів репресій. Після революції 1917 року, під час громадянської війни й наступні десятиріччя на території колишнього Радянського Союзу, в тому числі й у нас, в Україні, багато тисяч громадян зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, за просте необачне негативне висловлювання на адресу керівництва, натяк на соціально-економічні недоліки та за релігійні переконання.

Особливо тяжкою спадщиною минулого є масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його поплічниками в Україні.

23514074.jpg

Вражають масштаби застосування репресій. В Краснопільському районі навряд чи можна назвати якесь село, в якому б не було виявлено «ворогів народу», тобто противників колгоспного виробництва, в організації колгоспів, котрі підбурювали проти місцевої влади тощо. А вже щодо осіб, які займалися так званою антирадянською агітацією, найбільше.

Як було зазначено, розгул репресій розпочався у 30-х роках, але особливо вони прокотилися по Україні у 1937-1938 роках. Тоді відкрилося полювання на організації та окремих громадян, які начебто ставили завдання повалити існуючий лад. Людей арештовували в Краснопіллі й кидали до в’язниці. Приналежність до згаданих організацій шукали й «знаходили».

На початку 30-х років при Облуправлінні НКВС почала діяти «трійка», яка виносила постанови про застосування покарання особам згідно за списками, які подавалися за місць. На засіданні «трійки», як правило, звинувачені не запрошувалися і «трійка» в своїх рішеннях погоджувалася з пропозиціями, що виносилися керівниками органів безпеки районної ланки.

Начальником Краснопільського відділення НКДБ був Сопільняк О. О. до самого початку війни. Таким чином доля людини залежала від оперативного уповноваженого держбезпеки в Краснопіллі, котрий підписував обвинувачувальний висновок і вносив пропозиції щодо міри покарання. Його не цікавило, чи є докази антирадянської діяльності або вони викликають сумнів, оскільки були здобуті здебільшого незаконним шляхом. Постанова «трійки» виконувалась негайно. Навіть розстрілювали людей у день її прийняття.

Для ілюстрації наводимо список з частини реабілітованих, репресованих в різні роки жителів селища Краснопілля:

1. БАТЮК Степан Гаврилович, 1873 року народження, різноробочий колгоспу «Паризька комуна», хутір Михайлівка.

2. БРАЙКО Іван Дмитрович, 1890 року народження, старший лісничий Краснопільського держлісгоспу, с. Краснопілля.

3. ГОНЧАРОВ Федір Максимович, 1896 року народження, селянин-одноосібник. с. Краснопілля.

4. ГОРДІЄВ Микола Петрович, 1892 року народження, бухгалтер промартілі. с. Краснопілля.

5. ГУРОВ Яків Гордійович, 1870 року народження, робітник Михайлівського заводу вогнетривів.

6. ДІДОРЕНКО Никифор Кузьмич, 1885 року народження, селянин. с. Краснопілля.

7. ДЯЧЕНКО Михайло Іванович, 1891 року народження, різноробочий. с. Успенка.

8. ДУБЧЕНКО Іван Олексійович, 1901 року народження, завідуючий підпунктом «Союзутиль». с. Краснопілля.

9. ЖИРНОВСЬКИЙ Віктор Павлович, 1895 року народження, керівник драматичного гуртка Краснопільського районного будинку культури, с. Краснопілля.

10. КЛЕХТА Артем Семенович, 1883 року народження, не працював, с. Краснопілля.

11. ЛИМАРЕНКО Петро Леонтійович, 1884 року народження, фельдшер райсанстанції, с. Краснопілля.

12. НІКІТІН Микола Павлович, 1886 року народження, кондитер, с. Краснопілля.

13. ПЕРЕПЕЦЬ Василь Якович, 1888 року народження, майстер колгоспу ім. Будьоного, с. Краснопілля.

14. ПІДОПРИГОРА Григорій Олексійович, 1885 року народження, дезінфектор Краснопільської райсанстанції.

15. 15. ПЕЛИПЕЦЬ Іван Іванович, 1881 року народження, селянин-одноосібник, с. Краснопілля.

16. СТАРОСТЕНКО Кирило Павлович, 1890 року народження, робітник цегельного заводу, с. Михайлівка.

17. ТАРАСЕНКО Деонісій Григорович, 1880 року народження, селянин, с. Краснопілля.

18. ФЕДОРОВ Олексій Якович, 1889 року народження, шляховий бригадир колгоспу ім. Фрунзе, с. Успенка.

19. ЯКУБЕНКО Микола Филимонович, 1894 року народження, священик, с. Краснопілля.

20. ЯРОШЕНКО Павло Пилипович, 1895 року народження, електромонтер, с. Краснопілля.

21. БЕСАРАБ Андрій Омелянович, 1903 року народження, стрілочник, с. Краснопілля.

22. БЛІДНОВ Єгор Іванович, 1905 року народження, столяр хлібоприймального пункту.

23. БЛІДНОВ Павло Іванович, 1907 року народження, столяр хлібоприймального пункту.

24. БИЧЕНКО Максим Семенович, 1912 року народження, військовослужбовець, Краснопілля.

25. ДЕНИСЕНКО Данило Ілліч, 1911 року народження, військовослужбовець, с. Новодмитрівка.

26. ДОРОШЕНКО Андрій Захарович, 1894 року народження, бухгалтер, с. Краснопілля.

27. ЖАБОТИНСЬКИЙ Іван Іванович, 1891 року народження, с. Краснопілля.

28. КИСЛИЙ Іван Федорович, 1906 року народження, завідуючий Краснопільським райвно.

29. КОНОНЕНКО Степан Іванович, 1904 року народження, бухгалтер взуттєвої артілі, с. Краснопілля.

30. КОРНІЄНКО Дмитро Григорович, 1920 року народження, с. Краснопілля, військовослужбовець.

31. КОСТЮЧЕНКО Іван Якович, 1896 року народження, непрацюючий, с. Краснопілля.

32. МАТЮШКО Іван Петрович, 1906 року народження, уродженець с. Доленківка Лебединського району, учитель середньої школи, с. Краснопілля.

33. МАЙБОРОДА Михайло Денисович, 1922 року народження військовослужбовець, с. Краснопілля.

34. МИГАЛЬ Лука Андрійович, 1891 року народження, завідуючий лісопильним виробництвом Краснопільського лісгоспзагу, с. Успенка.

35. МОЛОДОВ Костянтин Іванович, 1891 року народження, учитель Краснопільської школи.

36. НЕКРАСОВ Володимир Михайлович, 1895 року народження, уродженець Пензенської області, житель Краснопілля.

37. НОВИЦЬКИЙ Іван Болеславович, 1884 року народження, старший бухгалтер Краснопільської взуттєвої артілі.

38. ОРЛОВ Олександр Никифорович, 1897 року народження, начальник цеху Михайлівського керамічного заводу, с. Краснопілля.

39. ПРИХОДЬКО Дмитро Михайлович, 1897 року народження, техкерівник лісопромислової дільниці, с. Краснопілля.

40. РОЄВСЬКИЙ Сидір Миколайович, 1889 року народження, статистик Краснопільської МТС.

41. РИБАЛКО Йосип Іванович, 1914 року народження, водій Краснопільської райспоживспілки.

42. СТАРЧЕНКО Федір Васильович, 1879 року народження, уродженець Краснопілля, житель Михайлівки.

43. СТОЦЬКИЙ Антон Прокопович, 1879 року народження, завідуючий заготпунктом, с. Краснопілля.

44. СИЛЕНКО Іван Федотович, 1887 року народження, уродженець с. Рясне, робітник Краснопільської СЕС.

45. ТКАЧЕНКО Андрій Петрович, 1888 року народження, завідувач господарством артілі «Червоний лісоруб», с. Краснопілля.

46. ТОБІЛЕВИЧ Іван Михайлович, уродженець Львівської області, учитель, с. Краснопілля.

47. ТОВСТОНОЖЕНКО Олександр Тарасович, 1905 року народження, помічник бухгалтера Краснопільського маслозаводу.

48. ЯНОВСЬКИЙ Олександр Сигизмундович, 1905 року народження, інструментальник МОЗ.

49. ЧЕХОВСЬКИЙ Іван Герасимович, 1887 року народження, рахівник взуттєвої майстерні, с. Краснопілля.

Ось такий список – майже півроти «ворогів народу». І це тільки з одного лише Краснопілля. І очевидно і цей список ще далеко не повний. За кожною людиною з цього списку була сумна гірка сповідь. Скільки поневірянь і труднощів у подальшому житті їм довелося пережити! Розбиті долі…

А тим часом у Краснопіллі йшла напружена боротьба за виконання завдань третьої п’ятирічки, котра проходила в умовах зростаючої загрози війни. А це вимагало посилення військової підготовки населення, зміцнення оборонно-спортивної та фізичної підготовки, військово-патріотичного виховання, населенню роз’яснювалось положення прийнятого у вересні 1939 року закону «Про загальний військовий обов’язок», підтримувався патріотичний рух під девізом «Перетворимо кожен завод, колгосп і радгосп у фортеці оборони!».

В повітрі ж відчувалося воєнне передгроззя – війна вже стукала в наші двері. Молодь готувалася до захисту Батьківщини. У шкільних гуртках, вивчаючи міжнародне становище, говорячи про два вогнища майбутньої війни, відкрито вказували на ймовірного ворога. Поліпшилася робота з призовниками.

Ось одне з повідомлень районної газети «Колгоспник Краснопільщини» від 3 січня 1941 року про підготовку захисників оборонних гуртків:

«Протягом 1940 року в Краснопільському районі було підготовлено 1985 чоловік значкістів ППХО. Більше половини з цього числа стали в ряди Червоної Армії і Військового флоту. В школах району їх нараховується близько 1225 чоловік. Це та молодь, яка незабаром стане в ряди нашої Батьківщини.

В одній Краснопільській неповній середній школі №1 здали норми на значок ППХО 125 чоловік, що складає 50% з числа учнів від 15 і більше років…

В колгоспі «Червоний степ» підготовлено 20 чоловік, в колгоспі ім. Фрунзе – 35 чоловік. І тепер готуються до здачі норм на значок ППХО ще 40 чоловік.

В 1940 році проводились протихімічні змагання, в яких брали участь 985 чоловік. Хорошу роботу показали первинні Тсовіахімовські організації артілі «Взуття».

74032803.jpg

Парадоксально, але поряд з такою підготовкою населення до майбутньої війни (згадаємо бахвальний фільм «Если завтра война»), СРСР та його збройні сили не були готовими дати відсіч агресору, хоча в передвоєнні роки тодішнє політичне та військове керівництво Союзу запевнило радянський народ, що майбутня війна, коли вона вибухне, вестиметься на чужій території і малою кров’ю.

Л. ДІДОРЕНКО.

 

 

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: