Історія Краcнопілля

Близько 1640 р. спорудили острог – укріплення Краснопілля.
Будували його й несли сторожову службу російські служиві люди. На території сучасного Краснопілля люди почали селитися значно раніше, про це свідчать виявлені поселення бронзового та раннього залізного віку.
Починаючи з 1651 р., поселення швидко зростало – сюди переселилося багато селян і козаків з Правобережної України. За несення полкової та городової служби їм надавалось право займати вільні землі і без податку володіти ними.
З припливом українського населення в Краснопілля утвердилися принципи козацького самоврядування.Наприкінці 50-х років XVII ст. Краснопілля стає сотенним містечком Сумського слобідського полку. Військові та адміністративні справи в сотні вела сотенна старшина. history2 (1)
Воєвода керував російським населенням та відав військово-службовими справами фортеці.
Розташоване поблизу відомого Сагайдачного шляху, який вів вглиб Росії по нових дорогах, що з’єднали Суми з Бєлгородом і Харковом, Краснопілля з часом набувало більшого оборонно-рубіжного значення.
Вже в 1673 р. тут жило 1136 чол., а сама фортеця була значним укріпленням. Довжина стін становила 3294 сажені, над стінами здіймалися 2 вежі з воротами та 12 глухих веж, на випадок облоги існував таємний хід до річки Тонка.
У розпорядженні козаків було 3 пищалі з запасом ядер.
Через 9 років Краснопілля майже повністю перебудували. Неодноразово Краснопілля зазнавало ворожих нападів.
В 1659 р. татари пограбували й забрали в полон багато людей з Краснопільської сотні. Нападали вони і в 1663 р. та 1668 р. Про відвагу й завзяття захисників фортеці свідчать насипні кургани. Деякі з них уціліли до наших днів. В складі Сумського полку козаки брали участь в битві під Чигирином в 1677 р. та в 1678 р., в Кримських походах князя Голіцина в 1687 р. і 1689 р., воювали зі шведами. Мужність краснопільців відзначалась у жалуваних грамотах.
Оборонне значення Краснопілля падає в першій чверті XVIII ст. в зв’язку з перенесенням кордонів Російської держави далеко на південь. З містечка вибуває російський воєвода, припиняється догляд за укріпленням. В 1718 р. в ньому вже не було ні війська, ні артилерії. Після реорганізації Слобідських полків Краснопілля стало слободою, пізніше – волосним центром, з 20-х років XX ст. – центром району.
Основним заняттям місцевих жителів стає хліборобство, в меншій мірі – скотарство, бортництво, винокуріння. Переселенці з Задніпрянщини принесли сюди знання різних галузей народної творчості. Тут виник один з центрів кахляного виробництва на Слобожанщині. Великими землевласниками на Краснопільщині були Андрій та Герасим Кондратьєви, Василь Янгольський, Е. К. Петерс, К. і Ф. Вейссе.history3
В кінці XVIII ст. в Краснопілля з прилеглими населеними пунктами жило понад 2400 державних селян і близько 800 кріпаків. Через 60 років кількість державних селян збільшилася до 3560 чол., а кріпаків – до 836 чол. В 1886 р. тут жило 5656 чол., а в 1913 р. – 7468 чол. Економічному розвитку Краснопілля сприяла Бєлгородська залізниця, будівництво якої розпочалось в 1898 р. Перший потяг через станцію Краснопілля пройшов 2 серпня 1901 р. Село славилося своїми ярмарками, товари на які привозили з Сум, Курська, Рильська, Обояні.
При використанні матеріалів посилання на сайт www.krasnopillya.org.ua обов’язкове!

Автор – Ю.Чернієвський

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: