ВИЗВOЛEННЯ КPACНOПIЛЬЩИНИ. 8. КPAX OПEPAЦIЇ “ЦИТAДEЛЬ”

У лінії оборони 40-ї армії ще в першій декаді травня 1943 року спостерігався пожвавлений рух військ противника, почастішали розвідки боєм. Німецьке командування неодноразово робило спроби розпочати наступ на Курській дузі, але змінювало строки, доки нарешті не зупинилося на даті – 5 липня.

Спочатку вважалося, що 40-а армія перебуває на напрямку основного очікуваного удару німців, але в другій половині червня думка командування змінилася.
15 червня перебіжчик 3-го батальйону 164-го піхотного полку 57-ї піхотної дивізії показав, що дивізія, яка протистояла правому флангові 40-ї армії, мала завдання тільки утримувати свій рубіж оборони (це під Краснопіллям).

19 червня полонений 2-го батальйону 676-го піхотного полку 332-ї піхотної дивізії повідомив, що очікується передислокація дивізії на схід до Бєлгорода, за межі смуги оборони 40-ї армії. Це дало підстави Військовій раді 40-ї армії визнати очевидним, що в смузі оборони армії противник не має наміру завдавати свого головного удару. А тому завдання полягало в тому, щоб упертою обороною смуги фронту від Краснопілля до Трефіловки не допустити прориву ворога в північному напрямку.

За вказівкою Ставки командуючі фронтами віддали накази щодо проведення вранці 5 липня заздалегідь запланованої артилерійської контрпідготовки по районах зосередження ударних угруповань противника. На Воронезькому фронті до проведення контрартпідготовки планувалося залучити артилерію 6-ї, 7-ї гвардійських та 40-ї армій. Лишалися лічені години до початку наступу ворожих ударних угруповань. Все було готовим до відбиття їх удару. Востаннє перевірений кожний метр оборони.

Аж ось настало 5 липня. Ворог закінчував останні приготування. Та ледве засинів світанок, на бойові порядки противника обрушилась лавина вогню, То була артилерійська контрпідготовка військ Центрального і Воронезького фронтів. Вона нанесла ворогові значних втрат.

39077383.jpg

Було вже 5 год. 30 хв., коли гітлерівці після артилерійської підготовки перейшли в наступ проти Центрального фронту, а через півгодини почався наступ і на лінії Воронезького фронту. Під прикриттям вогню тисяч гармат і мінометів, при підтримці сотень літаків до переднього краю прямувала лавина німецьких танків і штурмових самохідних гармат, а за ними – піхота. На землі і в повітрі розгорілися жорстокі бої. Так розпочалася історична Курська битва. 40-армія стояла в обороні на рубежі Краснопілля -Трефіловка, а 38-а армія оборонялася на рубежі Краснопілля – Коренево.

Головні події битви розгорнулися на південний схід від 38-ї і на схід від 40-ї армій.
Весь день 6-го липня противник вів артилерійський вогонь і посилену розвідку боєм на ділянці 232-ї стрілецької дивізії. Але ці окремі атаки відбивалися частинами першого ешелону. Найбільш уперто гітлерівці атакували лівий фланг дивізії генерала Улітіна, очевидно намагаючись намацати стик з 40-ю армією.

Того дня дивізії довелося відбити атаку до полку піхоти з танками і підтримкою артилерії, яку завдали гітлерівці з населеного пункту Залізняк. Ворогові вдалося вдертися на одну з дільниць переднього краю оборони 712 стрілецького полку. Зав’язався бій, який тривав декілька годин. Під прикриттям артилерійського вогню піхота противника невеликими групами намагалась пробитись вздовж залізничної колії, що йшла від Корчаківки до Угроїд. Але ці спроби були відбиті батальйонами першого ешелону 605-го і 498-го стрілецьких полків. Втративши до сотні вбитих, ворог був змушений відійти знову в Залізняк.

Активно діяла наша авіація.

Розповідає учасник боїв П. Фролов: « Тихої липневої ночі лейтенант Микола Кукушкін одержав наказ нанести бомбовий удар на позиції ворога, який міцно закріпився біля Краснопілля. Через деякий час ланка бомбардувальників піднялася в повітря і взяла напрямок до, населеного пункту. А невдовзі нічну темінь неподалік Краснопілля розпанахали сильні вибухи і над враженими цілями здіймалися яскраві язики полум’я. Тієї ночі відважним пілотам ще раз довелось бомбардувати живу силу і техніку ворога біля Краснопілля. Загалом, у краснопільському небі вони провели більше трьох годин. Кожен виліт був справжнім подвигом, бо ворожі зенітки щоразу намагалися перепинити шлях радянським пілотам».

40-й армії було наказано посилити оборону свого лівого флангу для упередження можливого прориву противника на Ракитне. В лінії Воронезького фронту особливо запеклі бої розгорілися на обоянському і корочанському напрямках. В атаках брали участь до 700 танків при підтримці артилерії і мінометів. Сотні літаків з надривним виттям пікірували на позиції, скидаючи величезну кількість бомб.

17439276.jpg

Вранці 12 липня наша авіація завдала масового удару по бойових порядках ворога. Туди ж обрушився вогонь тисяч гармат, гвардійських мінометних підрозділів. По всій дузі, куди вклинилися ворожі війська, розпочалася запекла танкова битва, яка тривала весь день. Провідне місце займали танкові бої на захід від Прохоровки. Там у зустрічній битві двох наших танкових армій із танковим корпусом СС брало участь 1800 танків і САУ. День 12-го липня під Прохоровкою закінчився поразкою інімецько-фашистських військ, ще втратили до 400 танків, 300 автомашин, понад 3500 солдатів і офіцерів.

47401261.jpg

Становище ворога, який вклинився в нашу оборону на глибину до 35 км., погіршало і тому 16 липня він почав приховано виводити свої головні сили з мішка. Виявивши його відхід, радянські війська перейшли в переслідування з метою ліквідації угруповання ворога.

19935922.jpg

Протягом 17 днів на досить невеликій території розігралася велетенська битва, в якій брала участь з обох боків величезна кількість бойової техніки, у першу чергу танків і авіації. Противнику було завдано нищівного удару. Під уламками «тигрів», «пантер» і «фердінандів» були поховані і стратегічні резерви німецько – фашистського командування, і його сподівання на реванш попередньої зими.

Так відбувся крах операції. Німецько-фашистське командування планувало одним потужним ударом прорвати оборону і завдати поразки радянським військам. Ні того, ні іншого противник не досяг. Якщо урахувати, що глибина створеної нашими військами оборони становила від 50 до 250 км., а місцями і до 300 км., то стає очевидним авантюристичність як усього задуму операції «Цитадель», так і оперативної побудови її ударних угруповань.

86536669.jpg

Мріючи за чотири дні дійти до Курська, гітлерівці не зуміли прорвати й половини наших оборонних рубежів. Вони змушені були відходити на ті позиції, з яких розпочали свій наступ.

Оборонна битва під Курськом, подібно до битви під Сталінтрадом, увійшла в історію військового мистецтва і Великої Вітчизняної війни як одна з найвеличніших у сучасній епосі. Вона справила величезний вплив на весь наступний хід другої світової війни в цілому, заподіяла смертельну рану фашистському звіру.

Л. ДІДОРЕНКО

 

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: