Чому мене обмежують у виборчих правах?

Я, Охмат Надія Дмитрівна, уродженка Краснопільщини, закінчила Краснопільську СШ №2 у 1977 році. З того часу, до початку бойових дій на Донбасі, проживала у місті Луганську. Але ніколи я не забувала свій рідний край. Наше мальовниче містечко не зрівняти ні з чим: чисельні прозорі озера, дрімучі ліси, святі джерела, співучі птахи, привітні люди, – все це моє – рідне!

Це моя земля, мої мрії, моє кохання. Я завжди хотіла прокидатися вранці від співу птахів, від подиху рідної землі, від променя сонця із-за лісу.
Я завжди, закриваючи очі, пригадувала, як кружляють над дахами лелеки, як крокують по березі озера журавлі, як перебігають дорогу лисиці, втікають від світла зайці та фиркають їжачки. А яку насолоду отримуєш від прогулянки восени в ліс по гриби!
Мені завжди цього не вистачало там, на чужині.
Я люблю свою рідну Батьківщину – мою Україну. Я – дійсний патріот України і нікому її не віддам. Так чому ж вдруге на рідній землі мені не дозволяють стати виборцем?
Я – громадянка України, маю український паспорт. Вже більше року проживаю з матусею, в батьківській квартирі. Допомагаю по господарству, працюю в ДПТНЗ.
Мені не байдуже доля моєї рідної землі.
Бог дав нашій Краснопільщині найкращу природу. Але на цій прекрасній землі повинен бути добрий господар.
Такі господарі, котрі дуже цінують кожен клаптик нашої землі і дуже за все вболівають тут є – і навіть серед моїх однокласників.
Я теж хотіла стати хоч чимось корисною для свого селища Краснопілля.
Мій голос на виборах міг стати вирішальним.
Але начальник відділу державного реєстру виборців Лазня Петро Павлович і спеціаліст Гончарова Олена Петрівна пояснюють, що я не маю на це права. Ні український паспорт, ні довідка переселенця не дозволяють мені вступити в виборчий процес у якості виборця.
Я залишаю все це на розсуд громади. Чи правильно це, чи ні?

Охмат Н. Д.

Поділитися цим:
Loading Likes...