Iншoгo нe дaнo…

Редакційна пошта постійно повниться новими листами та повідомленнями. Наші читачі пишуть в основному про гарні, приємні новини, події, про доброту, людське милосердя і взаємодопомогу, без яких у сучасному швидкоплинному бутті вижити не можливо. Але бувають у ній і листи, в яких розпач, непоборний душевний біль, смуток, невдоволення гіркою долею, а нерідко і образа на людей. Саме такий лист надійшов з с.Глибне від пенсіонерки Марії Панасівни Ошкодерової.


«Дорога редакція! Прошу Вас розглянути мою скаргу і допомогти. Я живу одна, мені 90 років, дуже хворію і нікуди не ходжу, вже 4 роки, город не саджу, все треба купити, а дров теж треба багато, ніхто мені не допомагає. У мене немає рідних: п’ятнадцять років як господаря поховала, а потім один за одним трьох синів. Залишилася на схилі літ безродньою. Призначили мені з територіального центру соціального обслуговування працівника. Такій грубій, безсердечній людині не можна доглядати за людьми похилого віку. Вона мені шкоди багато зробила, все мені робить на зло. У хаті зайвий раз не прибере, за зиму два рази підлогу помила, не примазала, не попрала ніколи. Дуже прошу не треба їй тут робити у мене. Дорога редакція, огляньтеся на мене, нещасну, звільніть її з роботи».

Скажу відверто, чималенький лист, написаний власною рукою старенької, де в кожному рядку біль і гірка самотність, дуже схвилював і покиликав у дорогу. До оселі Марії Панасівни Ошкодерової завітали разом із Самотоївським сільським головою І.М.Перервою та депутатом районної ради завідуючою місцевим фельдшерським пунктом Н.П.Пушкар.

Обійстя Марії Панасівни свідчило, що його власниця з родиною дбали про порядок, не любили довго спати, а старанно трудилися. Добротний будинок і надвірні будівлі й до цього часу зберігають сліди дбайливих працьовитих рук. Щоправда в хаті потрібне генеральне прибирання, просять побілки стіни і стеля, варто добре помити підлогу, попрати постільну білизну, на якій спить старенька. Словом, все стосовно порядку в хаті про що писала Марія Панасівна у листі виявилося правдою. Про стан здоров’я теж. Бабуся дійсно обмежена у русі, їй важко ходити навіть по хаті, а ще катаракта замучила, майже нічого не бачить.

У ході спілкування із Марією Панасівною склалося враження, що вона жінка вольова, сильна характером, таку не так то легко скривдити, вона любому фору дасть. Такий собі командир у спідниці. Коли ми стали переконувати Марію Панасівну, що їй треба помиритися із соціальним працівником Надією Григорівною Ведерниковою, бути до неї людянішою і м’якшою, вона ні в яку не погоджувалася.

– Хай Надія до мене більше не ходить, – ніби мару повторювала бабуся. – У нас були конфлікти, які я не можу їй простити. Як варіант бути доглянутою в старості і отримувати необхідну медичну допомогу завідуюча ФП Ніна Петрівна Пушкар запропонувала їй оформити у хоспісне відділення райлікарні чи у будинок престарілих. Старенька відмовилася категорично.

– Хай Бог дасть мені смерті, – все повторювала вона.

– Не кличте смерть, вона й так останнім часом до вас часто навідувалась, забравши найдорожчих людей: чоловіка і трьох синів, – застерегла завідуюча ФП Н.П.Пушкар, будьте добрішими до тих, хто вас доглядає, рідних, близьких людей, односельців. Вони чекають від вас першого кроку. Добре знаю, що при цій умові і соцпрацівник Н.Г.Ведерникова, і ваша невістка Катерина Вікторівна, і дружина внука Таня, і сусіди готові в усьому вам допомогти, розрадити вашу самотність. Повірте, що від цього ви тільки виграєте.

Нині старенькою опікується сусід Сергій Наконечний. Він мало не щодня заходить до Марії Панасівни, приносить їй воду, дрова, прибирає у хаті. Але буває, що за роботою на виробництві і домашніми справами йому це не завжди вдається. А старенька потребує щоденного догляду. І тут без допомоги і участі соціального працівника не обійтися. До речі, Надія Григорівна Ведернікова обслуговує ще трьох стареньких, всі вони її роботою задоволені, жодної скарги на неї від підопічних не надходило. А ось для М.С.Ошкодоерової вона така.

Аналізуючи рядки листа і розмову з М.П.Ошкодеровою дійшов висновку, що соцпрацівникові Н.Г.Ведерниковій, враховуючи стан здоров’я старенької треба більше дослухатися до її потреб і прохань, виявляти до підопічної більше доброти, поваги, бути мудрішою у стосунках з бабусею, завжди пам’ятати, що держава доручила їй надзвичайно відповідальну місію. Мабуть, варто Надії Григорівні ще раз спробувати навести з М.П.Ошкодеровою мости добрих взаємовідносин, вибачити один одному колишні образи, докори і конфліктні ситуації. Від цього безперечно виграють обидві сторони. Іншого не дано.
О.ЦИЛЮРИК.

http://krasnews.at.ua/news/inshogo_ne_dano/2016-03-16-6178

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: