ЛЮДCЬКA «ВДЯЧНICТЬ» + ВIДEO

Коли стається трагедія, це завжди страшно, це біль, горе, сльози. А надто, коли вона накриває своїм чорним крилом багатьох людей. Так сталося і в моєму рідному селищі минулої п’ятниці 25 вересня 2015 року.

Пожежа, яка за лічені хвилини охопила весь будинок по вулиці Трофімова, залишила без житла, майна, а декого і без документів, багатьох людей. В цій екстреній ситуації ніхто не залишився байдужим до людського горя. Сусіди, родичі, знайомі пропонували погорільцям посильну допомогу, тимчасовий прихисток.

Не залишилося осторонь і керівництво району та селища. Відразу після отримання повідомлення про пожежу, прибули на місце події голова Краснопільської РДА Ю.А. Яремчук, голова районної ради В.О. Савоненко, селищний голова С.В.Соляник. В цей же день і зранку наступного дня на позачерговій сесії селищної ради був погоджений спільний план дій по наданню допомоги постраждалим родинам.

Та взятися до написання цієї статті мене змусив телесюжет, який вийшов в ефір у випуску новин на каналі «NTN» 29 вересня* (текстовий варіант читайте нижче. Посилання на відео тут http://ntn.ua/uk/products/programs/svidok/news/2015/09/29/17599

Я завжди думала, що ЗМІ передають більш достовірну, перевірену інформацію, але після перегляду цього сюжету тепер у цьому вже не впевнена. Мабуть, в погоні за рейтингом, журналісти забули про об’єктивність подання матеріалу, тож і виглядають погорільці кинутими напризволяще, без допомоги і підтримки громади та місцевої влади. А винного у всіх своїх бідах знайшли швидко – це селищний голова С.В.Соляник.

Це ж він винен у тому, що після п’яти рейсів зламалася пожежна машина, вік якої налічує не один десяток років, і такого раритету немає не тільки в районі , а , мабуть, і в області . Тож і запчастин на неї вже давно не випускають, і скручують наші пожежні з чого прийдеться, щоб хоч якось їздило.

Це ж він, «поганий», вчасно не потурбувався про те, щоб житло та майно було застрахованим, не перевірив стан електропроводки у житлі, яке, до речі, є приватною власністю жителів згорілого будинку, бо всі квартири, окрім однієї, приватизовані. І кожен власник повинен персонально турбуватися та відповідати за стан свого майна.

Цеж він, «бездушний», примусив ночувати людей в сараях на купі лахміття, бо запропонував тимчасово поселитися в гуртожитку, який , за словами Рашевської І. В.,(саме вона показувала сарай, де ночує з п’ятниці , хоч приїхала із заробітків у суботу опівдні) у такому ж аварійному стані.

До речі у гуртожитку років чотири тому був проведений капітальний ремонт із заміною вікон та встановленням електричного опалення тож електропроводка аж ніяк не може бути в аварійному стані, та й умови проживання там досить пристойні, аж ніяк не схожі на ті, що демонстрували в сараї. Та і проживає ця молодичка тимчасово в будинку своєї подруги, який також при всьому бажанні назвати сараєм аж ніяк не можна.

І найголовніше: все той же голова селища не спромігся купити постраждалим нове добротне житло, хоч минуло вже аж три дні, а ті 10000 гривень , які були виділені з майже пустого місцевого бюджету на кожну з чотирнадцяти постраждалих родин, так то ж капля в морі. Звичайно, може це й невелика сума допомоги, але де взяти більшу ? Відповіді не знає ніхто. Знають лиш одне : повинні дати кожному стільки, скільки він потребує!

Звичайно, не всі погорільці брали участь у зйомках цього сюжету. Саме ті, хто найбільше постраждав від пожежі, намагаються облаштувати свій тимчасовий побут, відновити втрачені документи, продовжують працювати.

Зате, серед учасників сюжету дуже багато осіб, які жодного відношення до пожежі не мають. Чи не вони « підливають масла у вогонь», організовуючи цькування (інакше назвати не можна) селищного голови? І кому це потрібно?

Питання залишається без відповіді… Та продовження слідує, бо ще дві репортерські групи з різних каналів були викликані «вдячними» людьми на згарище.

А односельці тим часом збирають гроші, одяг, взуття, посуд, постільну білизну, щоб хоч якось допомогти постраждалим.

Тож я звертаюся до всіх небайдужих жителів нашого району, до керівників організацій , приватних підприємців з проханням допомогти, хто чим може , постраждалим родинам.
С. Бондарєва,
депутат Угроїдської селищної ради

*СЮЖЕТ НТН
19 людей, зокрема 4 малолітніх дітей, залишилися просто неба на Сумщині. В селищі Угроїдах Краснопільського району повністю згорів двоповерховий будинок. Причину пожежі вже з’ясували – коротке замкнення старої електромережі. Хто мав потурбуватися про її вчасну перевірку та заміну? – селищний голова буквально втік від відповіді на це запитання. Як все було – дивіться далі.

Майже столітній будинок зайнявся вдень. Та цього навіть не помітили, аж поки не почули вибух газового балона.

Юлія Леонідова, мешканка селища Угроїдів:
– Я вилетіла на улицю, горить уже дом, не по чуть-чуть розгорається, а горить страшним пламенем от порога по саму кришу.

Дерев’яні сходи на другий поверх моментально охопило вогнем. В одній із квартир у пастці опинилася налякана молода жінка з півторарічним сином. Люди викликали пожежників, але ті з сусідньої вулиці їхали аж 40 хвилин, то ж спочатку рятували лише сусіди.

Юлія Леонідова, мешканка селища Угроїдів:
– Їхала или 35 или 40 минут, вона стоїть возле Кпз, 150 метрів отсюда, вона вечно не набрата водой, вони гублять які-то шланги, в них нема крепленій, у них нема бензину.

19 людей, серед яких 4 дітей, наприкінці вересня залишилися просто неба. На ці ночі облаштовувались, де доведеться.

Людям запропонували ліжка в колишньому гуртожитку, але ця будівля зовсім непридатна для мешкання і так само стара.

[i]Ірина Рашевська, мешканка селища Угроїдів:
– Як я туди можу піти без води, без газу, без свету. Там тоже така сама стара проводка, щас ми всі включимо обогреватели, і воно вспихне так як вспихнуло тута.

Навіть через чотири дні після пожежі тут досі горять залишки перекриттів. Сусіди стурбовані, щоби вогонь не перекинувся на інші будівлі, телефонують на 101. У відповідь – відмовки.

А селищні пожежники й досі лагодять поламану помпу. Виправдовуються, що на пожежі зробили все можливе, але не варто чекати дива від машини, якій вже понад 30 років.

Будинок звели понад 100 років тому для працівників цукрового заводу. Потім підприємство зупинилося, квартири перепродавали і будівля немов загубилася – ніхто не стежив за її станом. Тож, нині селищний голова, напевне, відчуває і свою відповідальність. Бо від журналістів просто тікає.

Безліч запитань накопичилося до селищного голови і в погорільців – чи допоможуть їм із заселенням, якою буде фінансова підтримка. Та місцевий посадовець замість спілкування з постраждалими мешканцями застосовує звичну тактику – щоразу тікає від них якнайдалі.
Юлія Зайцева. Олександр Федчун[/i]

А це вже сюжет про угроїдську трагедію від каналу СТС

Через страшну пожежу в Угроїдах дев’ять сімей ризикують зимувати на вулиці (ВІДЕО)

Поділитися цим:
Loading Likes...

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: