НIXТO КPIМ НИX

2 серпня Україна відзначила День Високомобі́льних десантних військ ЗСУ. Вони призначені для виконання бойових завдань, які неможливо виконати іншими силами та засобами збройної боротьби у тактичному та оперативному тилу ворога. Тому і девіз “Ніхто крім нас”.
s82466379.jpg
Служити в десантних військах дано не кожному. Якщо ти вже вдягнув “тільняшку” і берет, то мусиш виконувати свій обов’язок перед батьківщиною, який би він не був, яка б війна не була, як би її не називали: беззмістовна, продажна, хтось заробляє гроші на цьому, а суть не змінюється – ворог на нашій землі, її потрібно захищати.

Віталій Татаренко з Великого Бобрика до армії мобілізований указом Президента у так званій «четвертій хвилі». До війни хлопець заробляв на хліб на будівництвах, одружився, а вже за два місяці отримав повістку із райвійськкомата. Він не “косив”, нікуди не ховався, а просто пішов служити, і це при тому, що до цього строкової служби не проходив.

– Звичайно, спочатку було страшно, адже нічого не знав про військову службу, про війну, але згодом звик, – розповідає Віталій. – У мене був вибір, або служити у Сумському прикордонному загоні, або ж бути десантником. Для себе вирішив – служити, як кажуть вдома, в городах, то не служба, і обрав другий варіант. Навички десантника здобував півтора місяці на Житомирському полігоні, став водієм колісної бронетехніки, так рік і проїздив на Луганщині на БТРі, БРДМі у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Віталій – не надто говіркий, на питання про службу, про війну, лише знизує плечима, мовляв, всяке було. Хоч і служив у розвідці, а значить на собі відчув, що таке піші нічні рейди у повному військовому спорядженні на тридцять і більше кілометрів, проте на запитання, що було на війні найважче, не без усмішки відповідає:

– Копати вручну бліндаж. Така трапилась земля тверда, що останні два шари били ломами. Скільки сил на тому бліндажі витратили, що нікому не побажаєш.

Цього дня, коли познайомились із Віталієм, до Краснопіллі він прибув не випадково, адже у райвійськкоматі йому вручали нагрудний знак «Учасник АТО» та посвідчення учасника бойових дій. Ця подія співпала із відзначенням «професійного» свята Віталія – Днем десантника, тож він отримав подвійні вітання як від Краснопільського районного військового комісаріату, підполковника Є.М.Євченка., так і від племінниці.

Наразі Віталій звикає до мирного життя, каже, перші дні це було незвично, тепер звик. До того ж відволіктись від синдрому війни допомагає робота по господарству, адже за рік без чоловічих рук клопіт вдома накопичилось багато.

– Зараз перебуваю на обліку в центрі зайнятості, але без діла не сиджу, роботи вдома багато, треба паркан полагодити, те, се, а там життя покаже, що й до чого, – підсумовує Віталій.

http://krasnews.at.ua/news/nikhto_krim_nikh/2016-08-03-6672

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: