Oлiмпiєць y cвiтi знaнь

Школа. У кожного свої спогади про ті незабутні роки. Та більшість погодиться, що школа відіграє чи не найголовнішу роль у тому, якими людьми ми стаємо у дорослому житті… Мої спогади про шкільне життя і досі яскраві та одні з найприємніших (хоча і минуло вже 10 років, як закінчила її). Звичайно, на той час мені, як гадаю і кожному з моїх однолітків, хотілося скоріше закінчити школу, хотілося дорослого життя, можливо навіть незалежності. І на слова старших: «Мені б повернути ті шкільні роки…», ми всі, як один, посміхалися, мовляв, ви вже дорослі, тому не розумієте і просто повчаєте нас. І тільки з часом самі з цим погоджуємося. Дійсно, школа – це окрема сторінка в житті кожної людини і всі проживають її по-різному. Хтось сумлінно вчиться, хтось не дуже, та без сумніву, школа залишає один з найкращих спогадів у душі кожного.
З тих пір, як я залишила стіни своєї рідної Краснопільської загальноосвітньої школи, здається нічого не змінилося. Заходиш туди – і знову потрапляєш у той самий світ дитинства, тільки, можливо, дивишся на все трохи інакше. Та ж сама метушня в коридорах, ті ж вчителі з класними журналами та стосиками зошитів у руках, та сама учительська, проходячи повз яку, як і раніше з’являється трохи боязке, але змішане з повагою відчуття.

Та це все ліричний відступ, хотілося поділитися тими думками та спогадами, що завжди з’являються, коли побуваю у стінах нашої школи. От і цього разу, чекаючи завуча Лідію Василівну Лебеденко та насолоджуючись приємними спогадами, розглядала великий стенд з усміхненими обличчями школярів на стіні біля учительської. Вгорі назва: «Гордість нашої школи», а під кожною фотографією – підписи. Тут і юні спортсмени, переможці різноманітних спортивних змагань не тільки районного, а й обласного, всеукраїнського рівнів, і учасники художньої самодіяльності, активісти культурного життя своєї школи, і, звичайно ж, відмінники – гордість будь-якої школи – учасники, призери і переможці предметних олімпіад І, ІІ і ІІІ етапів, різноманітних творчих конкурсів. Одним словом, діти дійсно обдаровані у тій чи іншій області.

Хочу розповісти про одного такого талановитого школяра, учня 9-го класу Краснопільської школи, Сергія Ляшка. Тим паче, що цього хлопець більше, ніж заслуговує, адже він не просто розумний, а справді надзвичайно обдарований і абсолютно всебічно розвинений. «Це зірочка нашої школи!» – з неприхованою гордістю говорить про нього завуч Лідія Василівна і додає: «Таких учнів у наш час одиниці».

В цьому році з п’ятнадцяти олімпіад ІІ-го етапу, які проводились на базі нашої школи, Сергій приймав участь у десяти. Із них у шістьох став переможцем, а у двох – зайняв друге місце, причому з абсолютно різних предметів, чи то гуманітарного, природничого, чи математичного напрямків. І тепер захищає честь школи на обласних олімпіадах з біології, трудового навчання, математики та німецької мови.

– Сергій настільки неординарна і цікава особистість, – говорить Л.В.Лебеденко. – Сам прагне до навчання і за власним бажанням бере участь в олімпіадах, в усьому зацікавлений. Звичайно, вчиться на відмінно по всім предметам і йде на свідоцтво з відзнакою, майбутній медаліст. Ми ним дуже пишаємось і, користуючись нагодою, – додає завуч, – хочу від адміністрації школи висловити слова щирої вдячності батькам Сергія за те, що виховали таку обдаровану дитину, адже це заслуга в першу чергу сім’ї, а вже потім – школи.

Познайомитись з юнаком в той день мені не вдалося, бо він саме був у Сумах на олімпіаді з трудового навчання. Та, зустрівшись з ним наступного дня, зрозуміла, що не помилилась у своїх припущеннях: надзвичайно вихований, чемний, досить скромний, але не занадто сором’язливий і головне – цікавий співрозмовник. Найперше, що мене цікавило, що саме спонукає його добре вчитися, яка його головна мета?

– Причин багато, – говорить хлопець. – Та головна – я просто знаю, що мені це потрібно і стане в нагоді у майбутньому. Я вважаю, що не виконувати домашні завдання, пропускати уроки, замінивши навчання на «нічогонеробіння» з друзями, – тільки собі гірше зробиш. Якщо запустити все зараз, буде важко на екзаменах, а далі – складно вступити до ВУЗу, отримати вищу освіту. Розумію, що знання допоможуть мені влаштувати своє майбутнє життя так, як я хочу. А ще, – продовжує Сергій, – мені подобається вчитися. Я люблю, коли все розумію, якщо щось не ясно, я шукаю відповідь.

З майбутньою професією юнак ще точно не визначився, адже часу для цього ще достатньо, але зізнався, що скоріше за все, вона буде пов’язана з математикою. Цей предмет хлопцеві найбільше подобається, хоча з не меншою цікавістю вивчає й інші дисципліни.

Що стосується олімпіад, то для Сергія участь в них – невід’ємна частина навчання, можливість зайвий раз довести всім і насамперед самому собі, на що здатний, перевірити рівень своїх знань і підвищити його.

– Якщо чесно, перемоги не стають для мене несподіваними, – зізнається школяр. – Адже я йду на олімпіаду підготовленим, впевненим у своїх знаннях. Більше, ніж знаю не напишу, але і менше теж. Все залежить від складності завдань, кожного разу буває по-різному. Наприклад, на тестових завданнях і удача відіграє певну роль, адже деякі відповіді можна просто вгадати. Та мені найбільше подобаються творчі завдання, на яких можна виразити власну думку, своє бачення того чи іншого питання.

– Мабуть любиш літературу? – запитую. – Хто твій улюблений автор?

– Так, читати люблю, але здебільшого зарубіжну літературу. А моя улюблена письменниця Джоан Кетлин Роулінг і її книга «Гаррі Поттер». Читаю науково-фантастичні романи і, звичайно, фентезі.

На якісь інші захоплення часу у Сергія не вистачає, навчання – головне його захоплення. Прийшовши зі школи, допомагає батькам, а потім приступає до виконання домашніх завдань, ввечері може трохи телевізор подивитися.

– Подобається телепередача «Что? Где? Когда?». Там завжди такі цікаві питання, які розраховані не стільки на точні знання, а більше на логічне мислення учасників, – говорить юнак, після чого із захопленням почав розповідати мені про одне з найцікавіших запитань, яке йому запам’яталося і не менш цікаву правильну відповідь на нього.

Зрозуміло, що всі вчителі, які викладають у Сергія, люблять і поважають хлопця, адже завжди приємно бачити, що твоя праця не даремна.

Класний керівник 9-А класу Надія Петрівна Завгородня, в якому навчається С.Ляшко, з неприхованим задоволенням розповідає про свого обдарованого учня.

– Сергій надзвичайно розумний хлопчик, – говорить Надія Петрівна. – Але, окрім цього, жвавий, ініціативний, має багато друзів, інколи може й побешкетувати, але при цьому – дуже відповідальний. Він – староста класу і користується повагою серед учнів. За два роки, що він обіймає цю посаду, в мене немає жодних проблем, – продовжує вчителька. – Будь-яку справу можу йому доручити і буду впевнена, що Сергій підійде до її виконання з усією серйозністю. Він і на засідання старост сходить, і доведе класу, що треба робити, і проконтролює. При цьому не було жодного уроку, на який би він прийшов не підготовлений. Коли він все встигає, я не знаю. Але встигає, – з посмішкою додає Надія Петрівна.

Дивлячись на таких дітей, як Сергій Ляшко, розумієш – нашій школі є ким пишатися. В одному класі з Сергієм навчаються не менш талановиті діти. Це Лера Новікова, Таня Овчар, Владислав Криворотенко, Ярослав Бершадський, Олег Лисенко – теж неодноразові призери олімпіад. На основі класу створений вокальний ансамбль «Натхнення», дівчата – учасниці обласного вокального конкурсу. Також є театральний колектив «Джерельце», який в минулому році зайняв перше місце серед неатестованих колективів. А ще футболісти та учасники клубу легкоатлетичного бігу. І це тільки один клас. Звичайно, не всі діти школи можуть похвалитися відмінними знаннями чи особливими талантами. Але ж це школа, тут не відбирають кращих з кращих, а головне завдання вчителя полягає в тому, щоб зрозуміти кожного учня та знайти підхід, зуміти вкласти відповідний багаж знань та вмінь.

Алла ЛЕУНОВА.

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: