У ТУPИCТA МIЖCEЗOННЯ НE БУВAЄ

Всім відомо, що турист – це той, хто займається туризмом. Але туристами стають не всі. Тільки людина-романтик може відчувати у повсякденних тренуваннях, у виснажливих походах, у відповідальних змаганнях радість від отриманої перемоги. Аби підкреслити надійність людини, говорять: «пішов би з ним у розвідку». Не обов’язково йти у розвідку, достатньо сходити в туристичний похід, щоб дізнатись про надійність людини. Ось із Віталієм Роєнком із Запсілля я б у турпохід пішов, а точніше, пішов би ще, адже два роки поспіль разом з ним та іншими товаришами по команді представляли наш район на обласних змаганнях.

68892679.jpg

Взагалі-то, туризм – це візитна картка Запсілля, як кінний спорт у Великому Бобрику, волейбол у Миропіллі чи лижі та футбол у Краснопіллі. Колись місцевий вчитель фізкультури В. Б. Юр’єв прищепив любов до туризму Віталію та іншим його одноліткам, далі естафету перейняв нинішній директор Запсільського НВК П. І. Влезько, в тепер і сам Віталій, який навчається на п’ятому курсі інституту фізичної культури і маючи декілька годин з цього предмету в рідному навчальному закладі, намагається передати всі туристичні премудрості своїм учням.

98687824.jpg

– Віталій – здібний учень і гарний вчитель, тож ми давно планували після закінчення ним інституту працевлаштувати його в нашій школі. А ще це людина, на яку завжди можна покластися, активна, яка гармонійно поєднує навчання, участь у різноманітних змаганнях, – так характеризує В. Роєнка директор Запсільського НВК П. І. Влезько.

72595104.jpg

Зазначимо, що Віталію є кому допомагати самовдосконалюватися, як вчителю, адже його мама, сестра теж педагоги і працюють в Запсільському НВК. А щодо праці, то Віталію не звикати потіти, бо доводиться не лише вчитися, а й працювати, поратися біля чималого господарства, щоб заплатити за навчання і виділити кошти на поїздки на змагання то в Карпати, то у Крим, адже у туристів міжсезоння не буває.

Щойно повернувся з Кубка України з лижного туризму, що проходив на Івано-Франківщині, а перед цим брав участь у таких же змаганнях, що проходили на лижній базі «Токарі». Хоч і не знайшлось Віталію місця в збірній нашої області, та здібного хлопця взяли до своїх лав кіровоградці. З ними він і здобув перше місце в Кубку України з лижного туризму. З цим досягненням привітали його рідні, сусіди, товариші по навчанню і колеги по роботі. А вдома, на стіні, де вже висить ціла колекція нагород та дипломів, з’явилась ще одна медаль.

Проте люди в селі й досі не знають, чим займається Віталій і часто спостерігаючи, як він з похідним рюкзаком сідає в автобус, запитують у матері: «Що то він везе в такій сумці?». Та ще гірше, коли дізнавшись, хтось махне рукою, мовляв, займається казна-чим. Але чи варто звертати увагу на такі дрібниці, коли ставиш перед собою високі цілі, коли займаєшся улюбленою справо, коли намагаєшся власним прикладом довести своїм учням, і не лише їм, що є безліч цікавих занять, аніж просто вештатися вулицею? Звичайно ж, ні. Зрештою, можна послати таких скептиків туристичним маршрутом куди подалі. А від себе побажаю Віталію нових перемог як у спорті, так і над тими труднощами, які виникають в житті. Знаючи його, вірю, що перемоги обов’язково будуть.

О. МОЦНИЙ.
Фото з особистого архіву автора.

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: