Жypaвлинa poдинa

19147322.jpg

“Журавочка” – так подруги називають цю приємну, миловидну жіночку, краснопільчанку Валентину Григорівну Журавльову – матір, яка народила та виховала п’ятеро дітей – чотири сина та одну доньку.

Вперше світ побачили Валюша Бідоленко разом зі своїм братом, 19 липня 1947 року, у багатодітній родині голови колгоспу. Дитинство провела у рідному селищі. Закінчила Краснопільську школу №1. І ось на випускному вечорі зустріла своє кохання – Володимира Журавльова. Гарний, скромний парубок, на відміну від Валентини, був тихим та сором’язливим. Таким його виховав дідусь, бо мама загинула під час бомбардування у Велику Вітчизняну війну. А от пара з них вийшла чудова – і по закінченню Валентиною пекарського училища молоді створили сім’ю.

Власним трудом, молодецьким натхненням звивали своє гніздечко у будинку дідуся. Ніяка робота не лякала подружжя. Валентина трудилась в хлібопекарні, Володимир – на племінній станції, потім водієм у РЕМі. Задля підробітку дівчина допомагала тітці доїти корів на молочно – товарній фермі №2 колгоспу ім. Володимира Ілліча. Так і вподобала собі роботу – і дім поруч, і з тваринами працю-вати прийшлося до душі.

68304602.jpg

Вступила Валентина до Маловисторопського сільгосптехнікуму на заочне відділення зоотех-нічного факультету. Навчання, улюблена робота, родинний затишок – з’явилась донечка Тетянка. Після закінчення навчання Валентина Григорівна стала завідуючою молочно – товарною фермою № 2 місцевого колгоспу. Жінку поважало керівництво та любили підлеглі – так минали роки. Ще тричі відвідав лелека родину Журавльових. І от велика дружна сім’я – чотири синочки та квіточка – донька. Без заздрощів, скромно, в повазі один до одного та до оточуючих, виховувались дітки. Батьки невтомно працювали заради майбутнього нащадків.

Чудовими людьми виросли п’ятеро дітей Валентини Григорівни та Володимира Васильовича Журавльових, за що жінка має Відзнаку Президента України та почесне звання “Мати-героїня”. Тетяна Володимирівна обрала найгуманнішу професію – медичної сестри, Сергій та Віктор – військовослужбовці Державної прикордонної служби в запасі, Володимир – продовжує службу, охороняючи кордон нашої держави. Андрій – офіцер Збройних Сил України. З перших днів початку АТО до сьогоднішнього дня проходить службу на сході країни. Всі вони мають чудові родини.

Найстарша невістка для Валентини Григорівни – наче донька, для племінників вона просто Ніна, адже всіх з малечку пестила, бо її Алінка була дорослішою. Наталія з Віктором – уважні батьки та дбайливі господарі. Андрій та Олеся проживають в іншому місті, але часто відвідують маму разом з двійнятами Дарією та Катеринкою. Володимир та Юлія – є розрадою для мами Валі – проживають разом з нею та виховують усі разом Олександру та Лізу. Так природа компенсувала нерівність, адже діти подарували Журавочці семеро онучок та одного онука.

Вже чотири роки немає на цьому світі Володимира, але його звички, його риси характеру та зовнішності Валентина спостерігає вже в онуках та правнучці.

За сімдесят років ця жінка пройшла нелегкий, але змістовний шлях. Багато зроблено для людей, для дітей, онуків. А винагородою за все це ювілярка вважає свою дружну, велику родину. Вона не знає, що таке самотність, чує дитячий сміх у своєму будинку та відчуває турботу люблячих дітей, завжди в усьому може розраховувати на підтримку перевірених часом друзів. Довгих років тобі життя у теплому родинному колі, наша Журавочко!
Г. Рудика

 

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: