Букетик афоризмів на прощання Ну ось, дорогий читачу, і підійшли до кінця мої «уроки літератури». У першому з них я писав, що змалечку люблю читати всякі–всякі книжки. Книжки й справді напрочуд різні. Які з них читати, а які ні, — кожен вирішує сам. Часом нам можуть порадити щось рідні, часом друзі, часом учителі. А часом навіть лікар. У […]
Читати далі »
Есе про самотність Сьогодні 3 грудня. День народження Григорія Сковороди. І цього дня мені хочеться поговорити з вами, дорогий читачу, про самотність. Чому про самотність? Мабуть, тому, що, здається, ніхто з українських письменників не розумів її глибше за Сковороду. Для нього самотність — щось божественне, щось таке, що дозволяє людині піднестись високо–високо над житейською суєтою, а може, навіть […]
Читати далі »
Урок полемічної літератури У 1928 році в моєму рідному Харкові вийшла невеличка книжечка під назвою «Бюлетень Авангарду». І в ній Валер’ян Поліщук подав полемічний шкіц «Семенко на катафалкові». Він розпочинається так: «Коли футуристові перебільшить 35 літ — йому чорний хрест, кришка. Колишній лідер колишнього футуризму — небіжчик Михайль Семенко в наш час, як телячий хвіст на виставці електротехніки. […]
Читати далі »
Есей про жіночі секрети Жили колись на світі дві нерозлучні подружки — Лена й Натуся. Обидві прекрасні, обидві ідеалістки, обидві чудові поетки. А як вони любили одна одну! «Ти для мене стала невимовно дорогою і необхідною, — казала Лена Натусі, — приязнь моя до тебе — глибока і правдива, і радість, яку маю, тому що знайшла тебе, — […]
Читати далі »
Хто ж не знає, що українка — вільнолюбива! Недарма Леопольд фон Захер–Мазох, якого ще за часів моєї молодості інколи називали виразником «української душі» (згадаймо хоч би Жиля Дельоза), побачив в українській жінці втілення ідеалів свободи, ґендерної рівності й демократії. Мовляв, українка не хоче ані панувати над чоловіком, ані підкорятися йому. Вона хоче бути вільною й рівною з ним. «При кожній […]
Читати далі »