Ciльcькa ocвiтa cьoгoднi, aбo якe її мaйбyтнє

Навчальний рік завершується для усіх освітян України очікуванням: до чого призведе кардинальне реформування середньої освіти вцілому; які педагогічні надбання ми збережемо і на який рівень вийде учитель: на рівень творчої особистості чи на рівень виконавця нововведень?

Освітяни, як і мільйони українців, сподіваються, що настане те довгоочікуване суспільне благополуччя, за якого діти будуть орієнтуватися не тільки на досягнення матеріального достатку, а й на духовний саморозвиток. Але, нажаль, на передньому плані сьогодні стає орієнтація дитини на “виробництво такої кількості суспільних благ, споживання яких забезпечить у житті комфортний спосіб життя, що сьогодні вважається “щастям”.

В.Сухомлинський писав “Без знання дитини нема школи, нема виховання, немає справжнього педагога і педагогічного колективу, а знати дитину можна лише тоді, коли постійно розвивається, збагачується педагогічна культура вчителя”. Чи може сьогодні бути успішною школа, у якій учитель не саморозвивається, а постійно «бореться»: бореться за право бути успішним, не зважаючи на матеріальні негаразди, бореться за право бути незалежним у своїй творчості , а не постійно озиратися на недосконале законодавство. Реформа середньої освіти сьогодні ставить під сумнів існування сільської школи як такої взагалі.

Так, сільські регіони східної України – це регіони малочислені. Більшість працездатного населення, які мають дітей шкільного віку, або виїжджають на постійне місце проживання у місто або відправляють дітей (як правило із сьомого класу) до міських гімназій-інтернатів чи ліцеїв. Звичайно, міські школи, гімназії, ліцеї мають краще матеріально-технічне забезпечення, яке одним із шляхів підвищення ефективності і результативності навчання. Але ж не машина повинна навчати і виховувати наших дітей, а людина – учитель. У сільських школах теж працюють висококласні спеціалісти, які на практиці підтверджують, що і в сільських регіонах є розумні діти, які навіть за таких складних умов отримують достойну освіту.

Одним із таких закладів сільського регіону Сумської області є Краснопільська гімназія, яка не зважаючи на труднощі в матеріально- технічному забезпеченні, виборює право на існування. Краснопільська гімназія – молодий навчальний заклад, який був створений у 1998 році як заклад нового типу. Починаючи роботу лише із двох класів, сьогодні гімназія налічує одинадцять класів із загальною кількістю 220 учнів. Розміщена вона у колишньому приміщенні Краснопільської школи, побудованому у 1968 році. Що ж таке гімназія? Чи виправдовує вона сьогодні своє створення? Чи має вона майбутнє? І яке це майбутнє?

Сьогодні факт існування Краснопільської гімназії сприймається населенням району по різному: одні вважають, що гімназія – навчальний заклад, який неефективний, бо через дорогу знаходиться більш комфортна і більш потужніша Краснопільська школа; інші вважають, що гімназія – навчальний заклад повністю виправдовує своє створення, бо та «сімейна» обстановка, яка існує у його стінах, поєднана із конкурентним навчанням, дає свій результат. Звернемося до законодавства.

В Інструкції про організацію та діяльність гімназії (затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 20 липня 1995 року N 217) записано,що «Гімназія – середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей». Саме обдаровані і здібні діти – основний контингент учнів гімназії. Часто нам задають запитання: «А чому ж тоді ви набираєте не тільки відмінників навчання?». Відповім. Тут же в Інструкції написано, що одним із головних завдань гімназії є пошук і відбір для навчання творчо обдарованих та здібних дітей.

А психологи стверджують, що обдарованість дитини потрібно розвивати і вона може проявитися не відразу, а протягом певного періоду і за умови створення відповідних умов. Тому контингент учнів гімназії – різний. Що ж таке обдарованість? Звернемося до вчених. Вони стверджують, що обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку. Обдарованість може бути вродженою (природні здібності) або набутою (проявляється, як правило у дорослому віці). Звичайно, для гімназії залишається пріоритетною академічна обдарованість – здатність до навчання, але і інші види обдарованості не залишаються поза увагою: художня обдарованість, рухова(спортивна) обдарованість і інші.

Не буду перелічувати досягнення Краснопільської гімназії, які і так відомі, і не раз озвучувалися пресі, та хочу поставити запитання: Є майбутнє у такого навчального закладу?. Висококваліфікований педагогічний колектив Краснопільської гімназії не раз доводив, що навіть у сільському регіоні можна і потрібно формувати науковий і інтелектуальний потенціал нашої держави.

Краснопільська гімназія – не така як усі навчальні заклади району, а «іншим» завжди важко. Нам часто закидають, що ми інертні – не добиваємося у влади покращення умов (але нам нема коли ходити по установах – нам треба навчати дітей). Сьогодні учителі гімназії, не зважаючи на постійну «боротьбу за виживання» знаходять у собі сили працювати так, щоб наші випускники були адаптовані до дорослого життя, були динамічними і вміли пристосуватися до постійних змін в суспільстві, були активними і мали свою життєву позицію, яку б змогли відстоювати на різних етапах свого життя. І не обов’язково гарний учитель той, який постійно доводить, що він гарний, бігаючи по установах. Підтвердження цьому – наші випускники.

Звичайно, не залишають поза увагою Краснопільську гімназію жителі селища і усі небайдужі. Хочеться подякувати батьківському колективу гімназії – вони «дзеркало» нашої роботи, наші співавтори, наша опора і надія. Хочеться подякувати спонсорам або краще сказати меценатам, які допомагають покращити матеріальне становище навчального закладу: це і Кунець О.М., і Водотика В.В., і Мороз В.В., і наш депутат Остапенко О.М., і Швець С.О. та інші. Відразу приносимо свої вибачення за неповний список імен людей, яким не байдуже сьогодення і майбутнє гімназії – єдиної сільської гімназії Сумської області.

Хочеться сподіватися, що все-таки влада зрозуміє, що особистість формується і розвивається як раз у дитячому віці і щоб мати успішну Україну перш за все потрібно дбати про її майбутнє – дітей. Учитель не буде бігати і кричати задля покращення свого матеріального становища а буде тихо виконувати своє призначення – учити дітей. Бо найцінніше у нашому житті – це час, який не повернеш ні за яких умов. А не хочеться його витрачати на пусту балаканину. Ми хочемо жити в достойній демократичні й державі де свою відповідність і значимість треба доказувати не криком а справами. Будемо чекати від нової реформи покращення добробуту учителя, підвищення престижу учительської професії і, як наслідок, процвітаючої України.

І хочеться завершити словами, які присвячую усім учителям
Хай славиться УЧИТЕЛЯ ім’я
Хто нас навчає не заради слави.
Заради ЩАСТЯ й ВІРИ в майбуття,
Щоб нашим ДІТЯМ краще жити стало.
Хай славиться УЧИТЕЛЯ ім’я!
Н.Юшко

Джерело:

Краснопілля