Iдeaльнe xocпicнe вiддiлeння мaє бyти як мaлeнький дiм

Всесвітній День хоспісної і паліативної допомоги проводиться щорічно в другу суботу жовтня. Організатором Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, які підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.

Цілі Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги полягають у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.

Щодо підвищення інформованості громадськості, то наша газета тісно співпрацює із хоспісним відділенням Краснопільської ЦРЛ із початку його створення, а це, нагадаємо, липень 2012 року. Було про що поговорити з завідуючим відділенням В. М. Басовим, персоналом і під час останнього візиту.

– Завдяки тому, що наш заклад входить до обласної асоціації хоспісної і паліативної допомоги, ми почали частіше зустрічатися з колегами, спілкуватися, обговорювати наші проблеми, – говорить Віктор Миколайович. – Ми повинні активно працювати щодо якісної паліативної допомоги, напрацювання нашого колективу в плані якості догляду за хворими, лікування, особливо больового синдрому вітаються медичними колегами, втім, ми повинні і надалі докладати максимум зусиль. Хоспіс є однією з форм паліативної допомоги – це спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими людьми в кінці життя. Я вже говорив, що філософія хоспісу стверджує, що хоспіс – це не «будинок смерті», але «будинок життя», і яким буде це життя, залежить від нас. За час із нашої останньої зустрічі нам вдалося багато чого зробити власними силами і руками медичного персоналу. В США, Європі, приміром, 70» фінансування хоспісів становлять благодійні внески, кошти спонсорів, благодійних фондів і організацій, і лише 10% фінансує держава. Як бачите, за цими показниками ми вже давно Європа, бо кошти шукаємо самі, і повинен зазначити – успіхи є.

Тож наразі Краснопільське хоспісне відділення у штатному розкладі має 18 посад, включаючи лікаря, старшої сестри медичної, сестри-господарки, буфетниці, 6 сестер медичних (з них троє мають вищу категорію і три – першу категорію) та 8 молодших сестер медичних по догляду за хворими.

– На сьогодні у нашому відділенні функціонує 25 ліжок хоспісної паліативної допомоги, – продовжує В. М. Басов. – По 2-х паралельних коридорах розташовано 15 палат та ізолятор. Із них на одне ліжко – 6 палат, 2 палати на три ліжка. Це нам дає змогу розміщувати тяжкохворих окремо по одному в палатах для більш зручного і професійного догляду за ними.Хто був у нас у відділенні, є свідком того, що неприємні запахи відсутні. Це завдяки правильному режиму провітрювання і старанній роботі медперсоналу. Пацієнтів, які хочуть спілкуватися, розміщуємо по двоє. Хто хоче телевізор – будь-ласка, у нас у семи палатах є телевізори та DVD-приймачі.

Створили молитовну кімнату, куди запрошуємо священика для духовної підтримки хворих. Постійно співпрацюємо з соціальними службами, звертаємось за допомогою до спонсорів, адже є необхідність в якісних матрацах, функціональних ліжках, при ліжкових столиках, силі кованих ковдрах, що легко перуться, гігієнічних засобах по догляду за хворими. Пошуки дають результати, тож незабаром очікуємо на надходження функціональних ліжок, крісел, ходунків, біотуалетів, при ліжкових столиків тощо. Приємно, що останнім часом покращилась якість харчування наших пацієнтів.

Оскільки основним завданням паліативної допомоги є опіка і догляд, а не лікування, основне навантаження лягає на молодший та середній медперсонал. Середній вік у колективі – 40 років, бо працювати тут справді важко і старші не витримують. Важко не тільки фізично, а й емоційно, бо медперсонал не може бути байдужим до чужого болю та страждань, попри мінливості власного настрою вони мають посміхатися до хворого, жартувати, заспокоїти і мати завжди охайний зовнішній вигляд. Сьогодні в хоспісному відділенні несуть варту старша медична сестра Людмила Герман, буфетниця Лідія Бохан, медичні сестри Наталія Шматок, Тетяна Лебідь, Велентина Шевелєва, Наталія Щербина, Євгенія Лазоренко, Оксана Дзюбан, молодші медичні сестри Наталія Плескач, Надія Лустенко, Валентина Супрун, Людмила Іваненко, Оксана Тян, Вікторія Гербут, Любов Персіна, Наталія Харитоненко, Людмила Завгородня.

– З 8 години починається прийом зміни у медичного персоналу, при цьому детально обговорюються всі нюанси про кожного хворого. Потім всі питання і проблеми доводяться до завідуючого на п’ятихвилинках, – розповідає старша сестра медична Людмила Григорівна Герман. – По середах у нас загальний обхід – це завідуючий, я і сестра-господарка. Це допомагає нам вирішувати не тільки питання по лікуванню і догляду, а й господарські. Адже у відділенні постійно ведемо роботу по благоустрою для покращення якості перебування наших пацієнтів. А ще головне в роботі нашого відділення – це дисципліна, взаємодія та взаємодопомога. Наприклад, коли у відділенні одна медична сестра і одна санітарочка, то тут не до розподілу функціональних обов’язків. Медсестра допомагає і при заміні підгузника, помити і замінити білизну. І такі ситуації у нас постійні.

А ще хворих годуємо по палатах, бо майже всі вони лежачі. Особливість в тому, що багатьох з них потрібно годувати з ложки. І тут на допомогу буфетниці приходить медсестра, бо на годування одного такого хворого йде хвилин 10-20.

У відділенні постійно намагаються втілити ідеї, щоб зменшити навантаження на персонал. Так, на різних кінцях коридорів розмістили три холодильника для продуктів хворих та телефони., перенесли та естетично оформили пост для медсестри в центрі відділення.

Створена та оснащена кімната для психоемоційного розвантаження медичного персоналу. Оскільки біля тяжкохворих родичі не ночують, в нічні години персонал розташований так, щоб мати змогу контролювати всі палати, бо відділення величезне.

– Коли хоспісне відділення лише створювалося, доводилось чути, що у такій роботі немає сенсу, бо лікар повинен насамперед лікувати. А безнадійний хворий – це докір медицині. Сьогодні ставлення трохи змінилося, відділення довело свою значимість. Адже медицина має не лише рятувати, а й при потребі позбавляти від страждань, допомагати піти з життя достойно, – підсумовує зустріч Віктор Басов. – Ми з нашим колективом чітко зрозуміли, що загалом ідеальне хоспісне відділення має бути як маленький дім для наших пацієнтів, і щодня намагаємось це правило втілити в життя. А наскільки швидко нам це вдасться, залежить не лише від лікарів і медичних сестер, а й від кожного жителя району. Не бійтеся зайти до нашого відділення, поцікавитися, запитати, запропонувати допомогу. Ще з давніх давен подібні заклади вважалися богоугодними, тож не бійтеся робити добро – це всім нам колись обов’язково зарахується.
О. МОЦНИЙ
Газета “Перемога”

Джерело:

Краснопілля