Oпopнi шкoли – peфopмa нa «вiдмiннo» чи «зaдoвiльнo»?

Черговий навчальний рік підходить до завершення. А це означає, що діти та вчителі вже змогли відчути переваги і недоліки опорних шкіл, які запрацювали в Україні з 1 вересня. Саме час підбити перші підсумки реформи середньої освіти.

Слабкі сторони сільського «граніту науки»

За даними Міністерства освіти, на початок 2016 року в Україні існувало 613 шкіл І-ІІ ступенів (це 1-9 класи), де навчалося менше 25 учнів. Напівпорожні та напівзруйновані школи без спортзалу, їдальні, комп’ютерних класів і навіть туалету всередині – подекуди буденна картина для сільської місцевості. І попри те, що невелика кількість учнів вважається головною умовою якісного навчання, говорити про якість у таких умовах дуже складно. Це підтверджують і минулорічні результати зовнішнього незалежного оцінювання.

«Серед учасників із села в 1,5-2 рази вищий відсоток тих, хто не набрав навіть мінімальний прохідний бал. Аж 20% зареєстрованих провалили тести з математики та англійської. Серед тих, кому вдалось скласти тест, оцінки все одно суттєво нижчі: міський житель у середньому отримав на 12 балів більше з української, математики та англійської», – прокоментував ситуацію Ігор Самохін, експерт з освіти незалежного аналітичного центру CEDOS.

Виправити таку кричущу нерівність покликані опорні школи. Їхнє впровадження – частина Концепції «Нова українська школа», яку у грудні 2016 року схвалив Кабмін, а у квітні цього року – підтримав Президент. Реформування освіти за цією концепцією проходить у рамках децентралізації та передачі повноважень на місцевий рівень.

«Зі столиці не можна оцінити потреби кожної дитини, умови її навчання там, де вона живе. Саме тому освіта – функція громади, – зауважила міністр освіти та науки України Лілія Гриневич. – Тож рухаємося до чіткого розподілу повноважень, коли МОН у центрі визначає й формує політику, зміст освіти, державні стандарти. Умови ж навчання і реалізація цього змісту формуються у громадах».

Малим – садочок, старшим – путівку в університет

За задумом міністерства, опорна школа – це найпотужніший навчально-виховний комплекс (НВК) I-III ступенів у межах територіальної громади, де зібрані кращі педагоги і найсучасніша матеріально-технічна база. Він розрахований на учнів 5-11 класів. Тут вони зможуть поглиблено вивчати певні предмети, відвідувати гуртки та спортивні секції, готуватися до участі в олімпіадах, вступу до ВНЗ, отримати профорієнтацію.

Така школа повинна обслуговувати три і більше сусідніх сіл або населених пунктів міського типу. За рекомендацією МОН, заклад має приймати не менше 360 школярів. На уроки їх привозять шкільні автобуси. Заклад має статус юридичної особи, власну бухгалтерію, статут та право розпоряджатися коштами.

Відповідно до концепції, решта маленьких, недоукомплектованих шкіл у районі перетворюється на філії – структурні підрозділи опорної. Вони втрачають статус юридичної особи і підпорядковуються головному НВК. Тут залишаються діти 1-4 класів, адже малюки повинні вчитися недалеко від дому і бути під наглядом батьків. Після переходу до 5 класу учні продовжують гризти граніт науки вже в опорному НВК. А 19 квітня уряд ухвалив постанову, за якої філії можуть бути водночас і дитсадками.

Здобутки, прорахунки та нові перспективи

Початок реформи сільські мешканці зустріли критично і прохолодно. Людей непокоїло можливе скорочення кількості шкіл. А вчителі переймалися питанням, чи збережуть вони роботу за нових умов. Втім, у більшості випадків кадрових втрат вдалося уникнути або суттєво їх мінімізувати.

За словами директорки Більшівцівської опорної школи Галицького району Івано-Франківської області Наталії Самочко, найбільш болючим був процес реорганізації шкіл, які ставали філіями, адже він стосувався людей та робочих місць. Проте у результаті копіткої роботи з батьками, громадськістю та колективами непорозуміння були подолані.
Загалом, як свідчать педагоги та батьки, наслідки реформи виявилися досить обнадійливими – особливо там, де до них активно долучилася громада.

Так, 200-річна Войнилівська школа Калуського району Івано-Франківщини буквально за три місяці перетворилась на надсучасний комплекс, у якому є все: лінгафонний кабінет, спортзал із тренажерами, міні-лабораторії з приладами. На сьогодні школу відвідують 366 учнів, 122 з яких приїжджають із 9 навколишніх сіл. Відтепер вони здобувають знання в освітньому просторі, якому б позаздрили деякі ліцеї.

У сусідньому Рогатинському районі опорною стала спеціалізована школа №1. За словами її директорки Мирослави Генеги, їхні учні з першого класу поглиблено вивчають англійську мову, з третього класу за вибором – польську чи російську, з п’ятого – французьку чи німецьку. Нагода освоїти іноземні мови привабила багато молоді. Наразі у школі налічується 611 учнів – з районного центру та 73 – зі шкіл-філій.

Такі приклади непоодинокі. Наразі в Україні працює 178 опорних шкіл, які мають 511 філій. У процесі їхнього створення лідерами є Львівська, Кіровоградська, Київська та Чернігівська області. Усі заклади, які стали опорними, пройшли жорсткий конкурсний відбір та отримали гроші для модернізації. За інформацією МОН, 200 млн грн пішло на покращення матеріально-технічної бази опорних закладів, а 600 млн грн – на придбання автобусів на засадах співфінансування з місцевими органами влади.

Планується створення ще 140 опорних навчально-виховних комплексів, для цього в бюджеті вже закладені колосальні кошти. У 2017 році освітня субвенція складає 52,6 млрд грн. Із цієї суми покриють витрати на обладнання кабінетів та лабораторій, докупівлю автобусів, створення умов для інклюзивної освіти, розбудову інфраструктури, ремонт доріг. А чи використають села потенційні можливості, залежить винятково від бажання, самосвідомості та активності громад.
Інф. Центру громадського моніторингу та контролю

Джерело:

Краснопілля