Категорія: Ушкалов Леонід

Герой Любченкового «Вертепу» — твору, що, як казав колись Юрій Шевельов, був для українського ренесансу 1920–х років тим самим, чим була Дантова «Комедія» для західного середньовіччя або «Фауст» Гете для Нового часу, — закликав чоловіків: «…Шануймо жінку, коли хочемо шанувати себе. Скидаймо облуду хоробливих загадковостей, вибачливого ставлення до неї, як до тваринки нижчого ступеня, бо це принижує перш за все […]

Плінієві побрехеньки, по–нашому розказані У чому полягає суть мистецтва, зокрема поезії? Відповідей на це питання, ясна річ, багато. Та, мабуть, найчастіше єство поезії окреслювали за допомогою грецького слова «мімезис», тобто «наслідування». «…Поезію, — писав великий Арістотель, — породили дві цілком природні причини. По–перше, змалку властивий людям нахил до наслідування, завдяки якому вони здобувають перші знання. По–друге, всі люди знаходять у […]

Про автобіографії письменників українського Ренесансу Кожному з нас бодай раз у житті доводилося ставати літератором, щоб спробувати свої сили в жанрі автобіографії. Тому кожен, ясна річ, знає, що таке автобіографія — ця, кажучи словами великого Шевченка, «історія мого життя». Мені теж випадало її писати. Перше речення я завжди шкрябав доволі впевнено. Звучало воно так: «Я, Ушкалов Леонід Володимирович, народився 5 […]

Символічні обличчя Києва Не так давно я перечитував стару книжку Миколи Закревського «Опис Києва», на самісінькому початку якої автор каже: «Київ не може змагатися за віком з Афінами, а за розмірами — з Пекіном; у ньому любитель старовини не знайде руїн Пальміри, а мандрівник не побачить пірамід Єгипту… Він не був повелителем світу, як Рим, не був законодавцем легковажної моди, […]