EКOНOМIЧНE ЖИТТЯ НA КPACНOПIЛЬЩИНI В ПOPEФOPМEННИЙ ПEPIOД У XIX cт. 4. ЦУКPOВI ЗAВOДИ

ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НА КРАСНОПІЛЬЩИНІ В ПОРЕФОРМЕННИЙ ПЕРІОД У ХІХ ст. 4. ЦУКРОВІ ЗАВОДИ

Виробництво цукру – основна галузь промисловості нашого району. Королем цукрової промисловості на Краснопільщині був фабрикант і землевласник Харитоненко Іван Герасимович (уродженець с. Нижня Сироватка Сумського району).

Харитоненко мав 12 цукроварень і велику рафінацію в Сумах та кілька десятків тисяч гектарів землі. Куди не глянеш – все навколо належало Харитоненку. Досить докладно про розвиток цукроварень на Краснопільщині розповідає «Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1897-1898 гг.»

Першою на Краснопільщині у 1848 році запрацювала Мезенівська цукроварня, а в 1850 році – цукроварня у Великому Бобрику. У 1851 році стала до ладу Грязнянська цукроварня. У Грязному у 1860-1861 роках було вироблено 3375 пудів цукру, а у Великому Бобрику – 9 тисяч пудів.

У 1858 році був побудований цукровий завод у Славгороді, а пізніше, у 1891 році – в Угроїдах. Була цукроварня і в селі Стрілках, але вона працювала недовго.

Славгородський та Стрілківський цукрозаводи припинили свою діяльність після революційних погромів 1917 року і остаточно розтягнені в громадську війну. Тепер лише залишки фундаменту неподалік тваринницької ферми в Славгороді та біля Стрілківського ставу свідчать про те, що в цих місцях колись вирувало життя: стукотіли машини, гомоніли робітники, заклопотано метушились фахівці, у довгих чергах стояли підводи х буряками, каменем, цукром. Валки возів тяглися на бурякові плантації. До Стрілківського заводу навіть була підведена вузькоколійна залізниця, така ж вузькоколійка була у Великому Бобрику, Угроїдах.

Цукрова промисловість з середини 19-го століття була найбільш розвиненою галуззю харчової промисловості. З середини 60-х років в ній почали організовуватись пайові та акціонерні товариства з великими капіталами. Пізніше були створені товариства Мезенівського і Угроїдського цукрозаводів.

Діяльність цих товариств позитивно вплинула на розвиток цукрової промисловості. На заводах ширше впроваджувалось нова техніка, вогневі підприємства витіснялися паровими. Якісні зміни в технологічному оснащенні цукрової промисловості привели до звершення в 70-х роках промислового перевороту в цій галузі виробництва.

Вже на початку 80-х років цукрова промисловість України досягла значного розвитку – вона давала 87,8 процентів загального російського цукру.

До адміністрації краснопільських цукроварень входили іноземці. Загальна стисла картина цукрозаводів мала такий вигляд (1898 р.)

МЕНЕЗЕНІВСЬКИЙ ЦУКРОЗАВОД належав товариству. Членами правління були: Бродський Л. І., Бродський А. Й., Бродський Ар. Й. За дорученням працював адміністратором Янчицький А. М., котрий закінчив Петербурзький технологічний інститут. Директором розпорядником був Бродський Олександр Йосипович, директором-завідувачем – Волчанський Броніслав Спиридонович (Петербурзький техн.. інст..), помічником – Яницький Казимір Францович, механіком – Ржанецький Едуард Ан., хіміком – Могилевський М. Д. (Харківський техн.. інст..), бухгалтером – Прежесецький Григорій Євгенович, зав. Буряковим пунктом – Масюков Григорій Петрович.

На заводі працювало 385 робітників, котрі на сезон до 22 листопада виробляли 135 000 тисяч пудів цукру та 50 000 пудів меляси.

Площа заводських буряків становила 13336,5 десятин та 488,5 десятин плантаційних.

ВЕЛИКОБОБРИЦЬКИЙ ЦУКРОЗАВОД належав графині Апраксіній Марії Дмитрівні. Завод орендувало Великобобрицьке товариство. До правління входили: Сумовські: Іоан, роман, Модест – Адольфовичі. Директором-розпорядником був Тітенбурн Станіслав Антонович, директором-завідувачем – Мацівський Владислав Феліксович (освіта – гімназія), австрійський піданний, помічником – Звєрєв Олександр Олександрович, механіком – Лебрехт Людвиг Вільгельмович, хіміком Бушинський, бухгалтером – Гольберт Павло Костянтинович, зав. Бурякопунктом – Тохтерман Стефан Генріхович.

Працювало на заводі в сезон з 2-го вересня до 2-го жовтня 370 робітників. Було вироблено 103 500 пудів цукру та 45 000 пудів меляси. Заводських буряків було 476,5 десятини, плантаційних – 330 десятин.

ГРЯЗНЯНСЬКИЙ ЦУКРАЗОВОД належав нащадкам Вейссе Віктора Федоровича. Директором-розпорядником і завідувачем бурякопунктом був Енман Євген Фед. (закінчив Юр’євський університет), директором-завідувачем – голле Адольф Адольфович, помічником – Краузе Ернет Іванович, механіком – Коротенко Петро Іванович, хіміком – Рожновський Леонтій Матвійович, бухгалтером – Брисіков Григорій пилипович (повітове училище).

За сезон з 9-го вересня до 1-го листопада 209 робітників виробляли 84 300 пудів цукру та 37 000 пудів меляси. Було 846,5 десятини заводських буряків.

СЛАВГОРОДСЬКИЙ ЦУКРОЗАВОД належав нащадкам князя Голіцина Віктора Васильовича. Директором-розпорядником був Штюрц Юліан Францович )освіта – гімназія), директором-завідувачем – Здановський А. В. (Хар. Техн.. інст..), помічником Фалькамп Олександр Францович (німецький підданий), хіміком – Кроль І. М., бухгалтером – Барабаха А. А., зав. Бурякопунктом – Лучинський С. В..

За сезон з 24 серпня до 26 жовтня 200 робітників виробили 106 000 пудів цукру та 50 000 пудів меляси. Було 1320 десятин заводських та 130 десятин плантаційних буряків.

УГРОЇДСЬКИЙ ЦУКРОЗАВОД належав торговому дому ХАритоненка І. Г. з сином. Директором-завідувачем був Маркевич Антон Гнатович (Московське технічне училище), помічником Янкевич Людвіг Йосипович, австрійський підданий, хіміком Ваньков Олександр Васильович, бухгалтером – Іванов Дмитро Іванович, зав. Бурякопунктом – Софронов Іван Федорович.

За сезон з 31 серпня до 10 листопада 400 робітників виробили 216 000 пудів цукру та 71 000 пудів меляси. Було 1775,5 десятини заводських та 222 десятини плантаційних буряків.

Про роботу Стрілківського цукрозаводу даних немає.
Леонід ДІДОРЕНКО