Cпpaвa ycьoгo життя

Чи правильно ми обираємо майбутню професію? Хто з нас хоч раз в житті не задавався таким питанням? Питання одне, але відповідь на нього у кожного своя. Знає про це фермер Василь Дмитрович Жданько, який у ці дні відзначає 60-річний ювілей.

Народився чоловік 4 січня 1957 року в селі Грабовське, тож змалечку мав уяву про те, що собою являє сільськогосподарське виробництво, що це досить тяжка справа. Коли прийшла пора обирати самостійний шлях в житті, здобувши спеціальність будівельника, вирішив залишитись у місті. Не тому, що злякався труднощів, пов’язаних з професією аграрія-хлібороба, а тому, що мріяв про свою, власну справу. Чого, чого, а цілеспрямованості у Василя Дмитровича вистачає, тож крок за кроком йшов до поставленої мети, ставши приватним підприємцем, чи не першим в місті отримав торговий патент. Здавалося б життя налагоджувалося, справи йшли добре, але поряд з тим у чоловіка час від часу з’являлися думки: чи вірний шлях я обрав?

Усі сумніви розвіялися на початку 90-х років минулого століття, коли колгоспи, як такі, почали розпадатися один за одним, коли родючі землі залишались необробленими по кілька років, заростали бур’янами. Ось тоді гени селянина-господаря взяли своє. Порадившись із родиною, разом з братом Олександром вирішили залишити міський бізнес і повернулись у рідне Грабовське, щоб стати носіями нової на той час професії – фермер.

“Фермерство – це справа усього життя, а покликання фермера є відродження українського села”, – саме ці слова поставив собі за мету Василь Дмитрович, який у 1993 році в період формування держави, коли ще й не було прийнято закон про фермерство, у селі Грабовське взяв в оренду земельні паї. Починав з обробітку 20 гектарів. Ніби й не багато за сучасними мірками, але що то були за гектари, мабуть знає лише сам Василь Дмитрович, адже не було нової техніки, ні законів, які б захищали, чи бодай не заважали працювати на землі. Але вкотре вирішальну роль зіграла наполегливість чоловіка, вміння своєю вірою в успіх переконати інших.

З часом фермерське господарство Жданька В. Д. почало розширятися, землі ставало все більше і сьогодні в його обробітку біля 300 гектарів, а принцип успішного господарювання у наполегливого, але скромного Василя Дмитровича зводиться до кількох слів: ” Працюємо. Врожаї збираємо. Податки сплачуємо. Людей не ображаємо”.

60 років – вік поважний, коли можна насолоджуватися результатами власної праці, але Василь Дмитрович не цурається громадської роботи, вже втретє виборці делегують йому право представляти їх інтереси в районній раді, має безліч грамот і подяк обласної і районної рад. А ще пишається двома дітьми, які, як і батько, обрали власну дорогу у своєму професійному становленні. Старший син нині проживає за кордоном, як і батько, не став розраховувати на державу, а заснував свою невеличку приватну фірму, молодша донька працює юристом в обласному центрі. Має Василь Дмитрович і трьох онуків, тож про відпочинок годі й думати.

Хвалити себе – невдячна справа, інша річ, чути добрі відгуки від людей.

– Фермерське господарство Василя Дмитровича – одне із кращих у районі, – каже начальник управління агропромислового та економічного розвитку і торгівлі Краснопільської РДА Володимир Годуненко. – Воно вирощує непогані врожаї озимих і ярих зернових. Його поля завжди в ідеальному стані, нема бур’янів, фермер знає, як боротися із шкідниками сільськогосподарських рослин. Тому й урожаї радують.

У нього треба вчитися відданості улюбленій справі, любові до рідної землі, поваги до праці. Він власним прикладом показує, що гроші можна заробляти і вдома, треба тільки не лінуватися, бо земля байдужості, ліні не пробачає.
Інф. “Перемоги”.

Джерело:

Краснопілля