ICТOPIЯ ШКOЛИ c. CЛAВГOPOД. Чacтинa дpyгa.

 

Рік тридцять третій сунеться:
Спогадів кіноекран…
Славгород. Мертва вулиця.
Душно. Калюжі. Бур’ян…

Цими рядками вірша нашого славного, нині покійного, поета-земляка, дисидента Миколи Михайловича Данька відкриваємо одну із найтяжчих сторінок в історії села – голодомор.

Із спогадів брата поета Олексія Михайловича Данька: «на той час я навчався в початкових класах школи, котра знаходилась у будинку розкуркуленого господаря Рослова. Вчителем був Палагута Михайло Кузьмич, який у 70-их роках працював завідуючим Краснопільським РВНО. З початком навчального року в його класі було 36 учнів. Молодий вчитель дуже вболівав за своїми учнями, котрі ходили до школи худі, виснажені, немов скелети. Але нічим їм не міг зарадити. Жив він на вулиці Надкоров’янській (нині Радянська) і, коли йшов до школи навпростець, то треба було переходити через кладовище. Одного разу прийшов він у клас вкрай знервований і ніяк не міг прийти до тями. Виявилося, що проходячи через кладовище, він побачив, як до виритої широкої ями мажарою, немов снопами наповненої трупами односельчан, під’їхав колгоспний конюх, і викинув мерців до ями. Побачив, що молодий вчитель втратив свідомість від цього видовища, конюх порадив йому ходити до школи іншою дорогою. До кінця навчального року в класі залишилось одинадцять учнів. Решта вимерла”.

Збірка «Голодомор на Сумщині. 1932-1933» містить не тільки надзвичайно виразний вірш Данька Миколи Михайловича, але й спогади його старшого брата О.М. Данька та знаного краєзнавця з Краснопілля Л.Д. Дідоренка, який навчався у Славгородській школі і товаришував з Миколою. Їх поєднувало спільне захоплення історією краю, зокрема Славгорода.

У 1936 р. у Славгороді діяли дві семирічні школи українська – в центрі села, і російська – на «буртах», і хлопців зацікавило: з яких часів і навіщо у селі функціонувала російськомовна школа. Розгадка цієї обставини крилася у страшній трагедії – голодомору на Україні 1932-1933 рр., після якого було масове переселення населення з найбідніших областей Росії.

77053285.jpg

М.Данько, 1989 р. Л.Дідоренко, 1991 р.

Проте оговтатись після тяжких випробувань голодомору у населення часу не було. Цинічний сталінський режим, відволікаючи народ від роздумів про причини злиденного існування, розв’язав терор проти так званих «ворогів народу».

Часто вчителі, заходячи в клас зверталися до учнів: «Діти, відкрийте сторінку №…, підготуйте чистий аркуш і заклейте портрет…» Так, з сторінок підручників зникали портрети «вождів», письменників, громадських діячів.

95549418.jpg

На початку 1938 р. у Славгороді був заарештований директор неповної середньої (української) школи Пащенко Пантелеймон Федорович (див. фото), якого по доносу звинуватили у націоналізмі. Так звана «трійка» підписала вирок: десять років без права переписки. В ті часи це означало – розстріл. В 1948 р. була репресована і його дружина. Після 1953 р. дружину звільнили, Пантелеймона Федоровича реабілітували посмертно, з нього зняли всі обвинувачення, відшкодували кошти за конфісковане майно. Стали відомі й імена тих наклепників, по брехливому доносу яких був звинувачений директор школи. Організатором та ідейним керівником була вчитель початкових класів Чергінець Н. І., підписали вчителі Вовк Г.С., Дудченко П.І.

Не всі імена репресованих відомі. Проте в списках реабілітованих виявили директора Славгородської середньої школи Павленка Григорія Трохимовича, 1904 року народження.

В 1941 р. війна перервала мирне життя славгородців. Вже в перші місяці війни на фронт пішли захищати свою рідну землю 452 славгородця, серед них вчителі Обуховський Андрій Петрович, Попов Василь Григорович, Чепусенко Григорій Олексійович, Ільченко Іван Порфирович.

Вчителька Чергінець Наталія Іванівна з липня 1942 року по лютий 1943 року надавала свій будинок в розпорядження організатору підпільної і партизанської боротьби в Краснопільському районі, комуністу Михайлу Івановичу Миронову. Одночасно виконувала обов’язки розвідниці і зв’язкової. Наталія Іванівна користувалася великим авторитетом серед людей, мала велику кількість знайомих не лише в Славгороді, а й в інших селах, де проживали її учні. Вона добре знала положення в селі та районі. Ця 54-річна жінка не викликала підозри у німців і поліцаїв.

Чергінець Н.І. звела Миронова з членом патріотичної групи, до складу якої входили Євтушенко Василь Гаврилович, Лупир Іван Кузьмич, Костенко Григорій Федорович, Ільїн Юрій Іванович. Група кучкувалася біля Ільїна Ю.І., котрий з раннього дитинства був закоханий у радіотехніку. Він змайстрував детекторний радіоприймач і регулярно слухав Москву, приймав звернення Радіоінформбюро, а його друзі розносили новини в селі.

В 1943 році після визволення Славгорода від фашистсько-німецьких загарбників школа знову гостинно відкрила свої двері перед вихованцями. Учнів зустріли вчителі: Іванченко Євдокія Олександрівна, Степанко Зоя Єгорівна, Ільченко Віра Степанівна, Ільченко Іван Порфирович та інші.

1945 рік… Закінчилася війна. Багато випускників Славгородської школи були нагороджені орденами і медалями. Школа виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу: Хиценка І.І., Беспалова М.Г., Шумейка М.А., Щербака О.М. та першого кавалера ордена Вітчизняної війни І ступеня Криклія І.І.

На початок 1949 року в Славгородській середній школи налічувалося 763 учня. Директором працював Пірогов Микола Олексійович (див. фото – п’ятий зліва сидить).

53709429.jpg

Для ліквідації малописемності допризовників на базі школи проводилися заняття по ліквідації неграмотності за програмою 4 класу.

У наказах школи в ці роки просліджується відрахування учнів у зв’язку з виїздом батьків на Донбас, Західну Україну, Середню Азію. Йшла відбудова народного господарства і на новобудови виїжджали цілими сім’ями. Звільняються від плати за навчання учні 8 – 10 класів, батьки яких були військовозобов’язані, рядового, сержантського, старшинського складу та діти, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. У 40-х роках відкривається вечірня школа, яка забезпечує навчання дітей та підлітків, які з тієї чи іншої причини не змогли навчатися в денній школі. Організовуються недільники для допомоги в сільськогосподарських роботах чотирьом колгоспам, які були на території села.

У 1950 роках школа поповнюється новими меблями, наочними посібниками, навчально-методичною літературою. Облаштовуються фізичний та хімічний кабінети. З цих предметів введена кабінетна система навчання. Шкільна бібліотека працювала з 10 години до 20 години з 2 годинною перервою на обід, з метою забезпечення учнів позакласним читанням. Працював інтернат – гуртожиток, де проживало більше 60 учнів з навколишніх сіл. Гуртожитки були обладнанні в хатах, які виділяла сільська рада по кожній вулиці. В цих гуртожитках – інтернатах призначалися старости з проживаючих там учнів.

Для організації методичної роботи на літній період в ясла №1, №2, №3, №4 прикріпляються вчителі початкових класів, які перевіряли стан виховної роботи та допомагали вихователям – колгоспницям.

В школі працюють 13 гуртків прикладного та виховного змісту, навчається 722 учні, працює 32 вчителя.

В 1953 році був проведений тиждень «Шкільний сад», під час якого учнями школи було посаджено 1000 дерев.

Директора школи Пірогова М.О. у 1953 році викликають в Міністерство освіти УРСР, де нагороджують грамотою за досягнуті успіхи у вихованні підростаючого покоління.

У 1954 році введено окреме викладання ручної праці по дереву і металу. Починається проектування будови шкільної майстерні з метою забезпечення трудового навчання з окремими класами-майстернями по дереву і металу.

Силами вчителів проводяться платні художні вечори в селі Славгород. Художні колективи школи запрошують для виступу в сусідніх селах. Деякі вчителі володіли грою на піаніно, балалайках, гітарах. У 50 роках працювали духовий, струнний ансамблі, хоровий колектив.

Працює учнівська виробнича бригада. Вона опікується кролефермою (100 голів), 4-ма бджолосім’ями, 30-ма парами голубів, для яких був збудований голубник, двома кіньми, машиною ГАЗ.

Школа визнана однією з кращих в області.

50472080.jpg

^ На фото: зверху

І ряд зліва на право: 1- Карабут З.І., 3- Чепусенко Г.О., 4- Антоненко М.Г., 5- Рибалко З.П.

ІІ ряд: 1- Роенко П.Д., 2- Окаряченко В.І., 3- Сапожнікова Н.Я., 4- Чепусенко Л.Д., 5- Степанко З.Є., 6- Майстренко К.І., 7- Бєсєдіна Г.І., 8- Ільченко В.С., 9- Чергинець Г.А., 10- Михайленко Я.Я.

ІІІ ряд: 1- Мироненко М.К., 2- Пугачов С.М., 3- Кравцова О.М., 4- Іванченко Є.О., 5- Пірогов М.О., 6- Обухівський А.П., 7- Діхтярьова Г.О., 8- Штепівський В.Й., 9- Ільченко І.П.

ІV ряд: 1- Свинаренко М.С., 2- Кузьменко В.Т.

У лютому 1955 року директора школи Пірогова М.О. обирають головою колгоспу ім. Кагановича і його наступницею стає Іванченко Євдокія Олександрівна, яка до цього виконувала обов’язки завуча. Вчитель математики Роєнко П.Д. призначається на місце Іванченко Є.О. – завуча. З метою забезпечення загартування та зміцнення здоров’я дітей перед першим уроком впроваджується 20 хвилинна гімнастика для всіх класів. За здачу нормативів Всесоюзного фізкультурного комплексу «Готовий до праці і оборони СРСР» в 1956 році було нагороджено значком БГПО – 53 учні і значком першого ступеня ГПО – 98 учнів.

У 1956 році посилюється вимоги до педагогічної освіти вчителів. Так по наказах школи звільняються з роботи старша піонер вожата та вчителі, які не мали педагогічної освіти і ніде її не здобували. В зв’язку з цим багато вчителів починають навчатися на заочних відділах педагогічних вузів.

96143694.jpg

^ На фото: зверху

І ряд зліва направо: 1- Окаряченко В.І., 2-Малецька Р.Я., 3-Обухівський А.П., 4- Чергинець Т.А., 5- Ільченко І.П., 6- Париченко П.О., 7- Кузьменко В.Т., 8- Чепусенко Г.О., 9- Ісапович О.С., 10- Антоненко М.Г.

ІІ ряд: 1- Бакро В.Є., 2- Бакро Г.С., 3- Гонтар М.С.,4- Мітла О.І., 5- Іванченко Є.О., 7- Ільченко В.С., 8- Степанко З.Є., 9- Хоменко М.І., 10- Чепусенко Л.Д.

Для будівництва майстерні і ремонту шкільних приміщень на Михайлівський вогнетривкий завод командируються працівники школи для виготовлення цегли, за ними зберігалась заробітна плата та трудовий стаж.

Удосконалюються методи роботи на дослідній ділянці школи. Висаджуються кущі малини, смородини, полуниці, винограду.

56188225.jpg

Запроваджується літня навчально-виробнича практика для учнів 5-6 класів на дослідній ділянці протягом 10 – 12 днів.

У лютому 1958 року наказом по школі призначаються громадські інспектори-педагоги по боротьбі з дитячою безпритульністю.

У 1957 – 58 роках відбувається інтенсивна допомога колгоспу у збиранні кукурудзи і картоплі учнями 6 – 10 класів згідно розпорядження райкому КП України. Учні 8 – 9 класів проходять навчально-виробничу практику протягом місяця в колгоспі «Радянська Україна».

40146481.jpg

81329664.jpg

Збір картоплі на колгоспному полі учнями старших класів

У зв’язку з виїздом Роєнко П.Д. обов’язки завуча починає виконувати Ільченко Віра Степанівна.

Вчителем фізкультури була Коршикова Валентина Андріївна, яка вперше в історії викладання фізкультури в школі була спеціалістом з вищою освітою. Учні школи займають призові місця в районних спартакіадах.

55155757.jpg

У 60-х роках значно посилюється ідеологізація в роботі шкіл: проводяться політінформаційні лінійки, змагання («Кращий піонерський загін», «Краща комсомольська група»). Піонерська дружина носить ім’я Героя Радянського Союзу І.І.Хиценка, а піонерські загони – імена Героїв-земляків. Уроки насичені політичним змістом, виховання – комуністичною ідеологією.

На початку 70-х років у школі навчалися 369 учнів, директором школи працює Степанко Зоя Єгорівна. Щоб не допустити відсіву учнів, по вулицях були призначенні відповідальні за всеобуч. Працював шкільний кінотеатр «Піонерія». З числа учнів призначались директор кінотеатру, його заступники, касири, контролери.

Працював пошуковий загін «Червоні слідопити» (керівник Москаленко Галина Андріївна, вчитель географії). Членами загону була проведена велика робота по встановленню імен воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи село Славгород. До могили загиблих воїнів приїздили родичі і рідні 7 солдатів. Активно діяв КІД (Клуб інтернаціональної дружби). Під керівництвом вчителя німецької мови Нікітан Зінаїди Павлівни члени клубу вели цікаву переписку з дітьми інших країн світу.

У 70-х роках впроваджується атестація та присвоєння кваліфікаційних категорій вчителям. В школі складається план проведення атестації кожного вчителя на 5 років. Першими, хто проходив атестацію були: Овчіннікова В.Ф., Хиценко В.Д., Палагута Г.Г., Мітла О.І., Степанко З.Є.. Надавалась постійна методична допомога вчителям, що працюють перші роки, до них рішенням педради прикріплялися вчителі-наставники.

На будинку приміщення школи відкриваються три меморіальні дошки, які повідомляли про те, що в школі навчалися Герої Радянського Союзу: Шумейко Микола Артемович, Хиценко Іван Іванович, Беспалов Михайло Гаврилович; перший кавалер ордена Великої Вітчизняної війни І ступеня Криклій Іван Ілліч.

11932046.jpg

Крайня зліва: дружина Криклія Івана Ілліча.

 

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: