Дoля i нeдoля Микoли Дaнькa (2)
(закінчення) Хто ж після виходу встиг хоч проглянути книжку, швидко з’ясував, що назва “Червоне соло” – це зовсiм не кон’юнктурний спiв червонозоряного сурмача, а поетичний образ сходу Сонця над полем України. В пору повальної русифiкацiї Данько засвiдчив свою любов до рiдного слова: “Нi, ти давня, як море i кров, наша мово, нескорене диво!..” [11, 23]. В iншому вiршi […]
Читати далі »