Дo 375-piччя Кpacнoпiлля.ПEPШE ДECЯТИЛIТТЯ CТAНOВЛEННЯ PAДЯНCЬКOЇ ВЛAДИ

Воєнний комунізм – цим терміном умовно датується період з кінця 1918 – початку 1919 року по березень 1921-го. Воєнні дії, які точилися майже безперервно, і воєнно-комуністична політика завдали величезної шкоди народному господарству. Особливо у важкому становищі в нашій волості опинилося сільське господарство – основна галузь діяльності населення Краснопільщини, в якій було зайняте практично все населення сіл, що складають нинішнє Краснопілля. Зменшили посівні площі, погіршився обробіток грунту, порушили норми сівби, неодноразово розподілялися й перерозподілялися землі в роки війни.

Найзгубнішим же руйнівним фактором, що паралізував селянина в Краснопіллі, була продовольча політика більшовиків, котра повністю паралізувала селянство, його економічні стимули. Найглибшим і найприроднішим бажанням селян, які звільнилися від гніту поміщиків, було прагнення працювати і вільно розпоряджатися продуктами своєї праці.

Х з’їзд РКП (б), який відбувся у березні 1921 року, проголосив заміну продовольчої розкладки продовольчим податком. Це рішення слід вважати початком переходу до нової економічної політики (НЕП).

24044717.jpg

Стан торгівлі, товарообміну, мабуть, був важливим фактором взагалі стану народного господарства в Краснопільській волості у 1921 році. Початком організації товарообміну у нас треба вважати 19 квітня 1921 року, коли в Охтирці відбулася міжвідомча нарада по обговоренню цього питання.

В Краснопіллі була відкрита товарообмінна контора. Валютними товарами, тобто такими, що являли собою основу, найбільш цінну частину, відпускались в обмеженій кількості і ними вважалися: сіль, мануфактура, залізо та інші товари, що були віднесені в особливій відомості до першої категорії, причому сіль, яка була в наявності, розподілялась особливим чином.

Сіль відпускалась (за пуд сільськогосподарських продуктів): 10 фунтів – за муку пшеничну і житню, а також квасолю; 8 фунтів – за муку яшну, а також за зерно пшениці, жита та крупу; 6 фунтів – за інші хлібні продукти і 3 фунти – за овочі. Інші товари першої категорії відпускалися за 50% вартості сільськогосподарських продуктів. Еквівалентом одного пуда жита були: 5 аршин ситцю, 80 фунтів гасу, 1 сокира, 4 пилки, 4 фунти соди, 3 фунти цвяхів.

Краснопільське ЄСП (єдине споживче товариство) мало 5 розподільників, об’єднувало обслуговуванням 13 населених пунктів. В користуванні ЄСП був млин, ковбасня, електростанція, варочний пункт.

Усвідомлюючи, що народне господарство переживало паливну кризу, то ліс потрібний для відбудови зруйнованих підприємств, на рубку лісу в зимові місяці 1920-1921 рр. виходили майже всі працездатні чоловіки, а для доставки лісу виділялися всі наявні підводи. Тільки за березень 1921 року селяни волості заготовили 160000 пудів лісу і вивезли до ст. Краснопілля на 1715 підводах 40000 пудів дров і 70000 пудів лісоматеріалів.

У 1920-1921 роках у волості відбувалися земельні перетворення. Невеличку сторінку з життя Краснопілля в той час відкриває цікавий документ – лист з минулого.

При підготовці площі, місця для спорудження нового будинку побутового обслуговування на розі вулиць Леніна і Вокзальної був зламаний старий дерев’яний будинок, в якому містилась контора Краснопільського райпобуткомбінату. В ході робіт по злому старої будівлі робітники виявили схованку – череп’яний глечик, наповнений жмутом старих (царських паперових грошей, знецінених у часи громадянської війни). В цьому глечику зберігалася записка, написана олівцем. Текст від давності втратив первісний вигляд і його ледве можна було прочитати з деякими пропусками:

«1923 года июля по старому 12 дня по новому 15 июля. Хозяин этого дома Федор Данилович Супрун и брат Петр Данилович Супрун. Я имею время лет 24 года брат Петр 21 год сын мой Григорий Федорович Супрун имеет 1 год 6 месяцев.

Бывшая … моя вручено платни добавить … плотникам
Григорий Митрофанович Антоненко – 37 лет,
Иван Трофимович Назаренко – 32 года,
Михаил Захарович Антоненко – 46 лет,
Григорий Петрович Ткаченко – 40 лет.

В последнее время тянется революция 7 лет в которое время получают плотник за 1 день 2 пуда хлеба или 4 фунта сахара деньгами 60-т миллионов, которые вовсе не нужны.

Лошадь в это время стоит 400 пудов хлебом деньгами 12-ть миллиардов.

56056665.jpg

Эти деньги я кладу под сволок и эти деньги по счастью у меня задержались потому что люди эти деньги покурили, а у меня остались.

Для памяти сего дома. Цена этим деньгам нет цены даже одного коробка спичек невозможно купить. Золотой рубль стоит в настоящее время 5 пудов хлеба. Ну этих денег не…

На память пишется тому которому встретится в этом письме из розписки бывший регент Григорий М. Антоненко».

Настав час великих перетворень. З утворених СРСР суверенні права ще більше звузилися. Право на вихід із союзу був фікцією, бо залежало виключно від позиції ЦК ВКП(б). По суті Радянський Союз був псевдо федеративною державою. Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу. Була визнана цілісність України, існував власний адміністративний апарат, центр. Деякі права на національно-культурне життя отримали і представники національних меншин, котрі проживали комфортно здавна на Україні.

Про адміністративний поділ нашого краю станом на 1 жовтня 1921 року ми дізнаємося із звіту повітової економічної наради в м Охтирці: Краснопілля було центром волості, яка об’єднувала 9 сільрад (13 населених пунктів).

У першій половині 1923 року була здійснена реформа адміністративно-господарського поділу з метою спрощення, здешевлення й наближення до мас радянського апарату. В основу адмінподілу було покладено райони, які об’єднувалися в округи.

З 7 березня 1923 року Краснопілля перестало бути центром волості Охтирського, а стало районним центром Сумського округу. До Краснопільського району входили населені пункти таких сільських рад: Краснопільської, Чернеччинської, Самотоївської, Угроїдської, Тур’янської, Покровської, Новодмитрівської, Успенської. Вони розпочали велику роль у різних галузях народного господарства.

Так, вживалися заходи до підняття рівня освіти в Краснопіллі. Восени 1920 року двохкласну школу у Краснопіллі перетворили в семирічку. Також діяли 4 початкові школи в Краснопіллі, Успенському, на хуторі Підкраснопільському, в Ступівці. Початкові школи були також у Новодмитрівці, Михайлівці.

Професійну освіту молодь Краснопілля здобувала в художній керамічній школі, заснованій у вересні 1920 року. Спочатку в ній навчалося 19 учнів, працювало 6 викладачів, а через 2 роки потому кількість учнів зросла до 28, викладачів до 8. Багаті історичні традиції майстрів краснопільської кераміки отримала друге життя.

У 1922-1923 в Краснопільській художньо-керамічній школі навчався Іван Павлович Багряний – майбутній видатний письменний і громадський політичний діяч.

Серйозну увагу було звернуто на ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. У 1920 році в Краснопіллі була відкрита школа грамоти, в наступному році була створена волосна надзвичайна комісія по боротьбі з неписьменністю, котра організувала в Краснопіллі пункти лікнепу (ліквідація неписьменності), в котрих навчалося до 400 чоловік. Такі пункти створилися в Успенському, Новодитрівці, в Михайлівці, Михалйівському (МОЗі).

48302050.jpg

Станом на 1926 рік Краснопілля з прилягаючими населеними пунктами, що потім злилися з селищем, нараховувало 10183 жителі, з котрих 59% були неписьменними.

У країні посиленими темпами розпочалося кооперативне будівництво. У 1921 році в Краснопіллі організувалась сільськогосподарська артіль. До неї спочатку входило 7 бідняцьких родин. Артіль дістала досить екзотичну назву – «Червоний мурашник». Для членів артілі виділили церковні землі і землі розкуркулених селян. Першим головою артілі був Данило Федорович Осичний.

Водночас у тому ж 1921 році на хуторі Савченковому, котрий згодом злився з селищем, утворилася ще одна невелика сільгоспартіль «Червоний серп». Її членами стали дев’ять незаможних господарств селян. Вони дружно працювали на родючих землях колишнього ряснянського монастиря, показуючи себе вмілими хліборобами. Першим головою цієї артілі був Мусій Сергійович Мартиненко, а згодом за рекомендацією волвиконкому головою артілі обрали бувшого голову волосного виконкому І. Т. Нестеренка.

77486363.jpg

Згодом, у 1924 році була створена третя сільгоспартіль у Краснопіллі – «Червоний орач».

Л. ДІДОРЕНКО.

 

Поділитися цим:

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: