Краснопілля. Відбулася краєзнавча година з нагоди 90-річчя з дня народження Леоніда Дідоренка

З нагоди 90-річчя з дня народження історика, поета, краєзнавця, земляка Леоніда Дідоренка в читальному залі Краснопільської центральної районної бібліотеки відбулася краєзнавча година “Поет, краєзнавець, особистість…”, ініціатором якої виступив голова первинної ветеранської організації Краснопільського ВП С. Д. Крамаренко. У краєзнавчій годині взяли участь рідні і знайомі Л. Д. Дідоренка, його колишні колеги по службі, бібліотекарі, а також голова Краснопільської райдержадміністрації Ю.А. Яремчук та заступник голови Краснопільської районної ради І.В. Гавенко.

Ведучі заходу, бібліотекарі читального залу Т. О. Брахно і Н. І. Дейнека розповіли присутнім про біографію Леоніда Дмитровича, як мужнього воїна, безстрашного правоохоронця, талановитого поета, місцевого краєзнавця, непересічну особистість.

У кожного з присутніх залишились свої спогади про Л. Д. Дідоренка, для когось він був другом, комусь вчителем і наставником. Приміром, запро-шені на захід ветерани міліції В.Ф Пальощенко, М. П. Биченко, В. Т. Пелипець, які працювали під керівництвом Леоніда Дмитровича, добре знали його, як фахівця своєї справи, суворого, але справедливого керівника. Не даремно Краснопільський райвідділ міліції в ті часи був першим за всіма показниками, а кадри, які пройшли так звану “школу Дідоренка”, згодом очо-лювали райвідділи області, входили до числа кращих правоохоронців.

Пройшов цю школу і колишній правоохоронець В. Т. Пелипець, який згадує:

– Леонід Дмитрович не вітав дисциплінарних методів покарання під-леглих, тим паче не любив кричати, але якщо хтось із нас мав провину і потрапляв до нього в кабінет, то виходив звідти з мокрою спиною, – розповідає Володимир Тихонович. – Своїм прикладом, внутрішнім переконанням він змушував співробітників осмислити свої помилки, переглянути ставлення до роботи і надалі виконувати її так, щоб більше не потрапляти до кабінету на “виховну роботу”.

Для присутньої на зустрічі онуки Леоніда Дмитровича Світлани Корх, яка нині працює вчителем Краснопільської гімназії, спогади ветеранів-правоохоронців стали одкровенням, адже для неї дідусь був уособленням безмежної доброти, лагідності.

– Пам’ятаю, коли дідусю було вже за 75, якось йому захотілось показати мені Михайлівку, село і місця, де він народився, – згадує Світлана. – Ми пішки вирушили стежками його дитинства, юності. Йшли довго, адже вже тоді у дідуся боліли ноги, він ходив із паличкою. Але все ж дісталися до села, знайшли той будинок. Нас зустріла бабуся років дев’яносто, яка ніяк не могла збагнути, що ми від неї хочемо, але таки розповіла, що дійсно колись в цьому будинку жив хлопчик Льоня. Ця зустріч була наскільки зворуш-ливою, що додому дідусь йшов вже без палички, і помітив це вже на нашому подвір’ї. Він завжди був поряд, міг допомогти порадою, добрим словом… Мені його дуже не вистачає…

А ще Світлана прочитала вірш “Світлячок”, подарований їй на п’ятиріччя дідусем, який присутніх зворушив до сліз.

Було що згадати на зустрічі і О. В. Козирю – колишньому редактору газети “Перемога”, краєзнавцю, голові гільдії редакторів-ветеранів Сумської області, адже його знайомство із Л. Д. Дідоренком почалося ще у 1965 році.

– Леонід Дмитрович був не лише краєзнавцем, а й ліриком. З юних років вони товаришували з відомим поетом-земляком Миколою Даньком, який, за спогадами Л. Д. Дідоренка, багато в чому вплинув на його творчість, – згадує Олександр Васильович. – Згодом через свою громадянську позицію М. Данько потрапив в опалу до влади, партії, його твори забороняли друкувати, але це ніяк не вплинуло на особисті стосунки товаришів. Не боячись зіпсувати “чисту біографію” зв’язками із дисидентом, вони продовжували зустрічатися, спілкуватися на різні теми. Інакше не могло бути, адже Леоніду Дмитровичу було притаманне мислення сьогоднішнього дня, почуття любові до рідного краю, його людей. Саме тому він свого часу відмовився від пропозиції обласного начальства переїхати до Шостки, а залишився на Краснопільщині, хоч це і коштувало йому “додаткових” зірочок на погонах.

На згадку про захід Олександр Васильович подарував онуці Світлані власноруч написану Л. Д. Дідоренком автобіографію.

Олександр Десятниченко із Самотоївки – представник молодого покоління краєзнавців, дивується краєзнавчій роботі Л. Д. Дідоренка, адже занотовувати свої розвідки, роздуми доводилось лише завдяки друкарській машинці, олівцю і паперу. Тисячі і тисячі аркушів рукописів залишив після себе краєзнавець, а скільки архівів, книг, журналів пройшло через його руки, сьогодні й не злічити.

“Перемога” завжди була для Леоніда Дмитровича рідною газетою, з якою він не поривав стосунки до останніх днів свого життя. Незадовго до смерті він передав газеті два томи рукописів майбутньої книги “Історія Краснопілля” і взяв з нас слово, що вона має побачити світ. І ми його дотримаємося. Наразі деякі розділи книги вже викладені на сайті “Краснопілля. Край слобожанський”, а найближчим часом з ними будуть знайомитись читачі районки.

Також перед учасниками зустрічі виступила бібліограф Краснопільської ЦРБ Л. А. Придатко, яка представила бібліографічний покажчик про поетів-земляків “Їх слова хвилюють серце і лікують душу”. В свою чергу в. о. директора Краснопільської ЦБС Л. В. Мироненко підкреслила значимість краєзнавчої роботи, яка є однією із головних напрямків роботи бібліотек. Немає жодного структурного підрозділу в районних, масових, універсальних бібліотеках, які б не займалися збором матеріалів і розповсюдженням їх серед користувачів, а також представила електронну презентацію, присвя-чену Л.Д. Дідоренку “З добрим серцем, зі щирою пам’яттю”, яка здобула І місце в районному проекті на кращу електронну презентацію “Перемозі присвячується”. На закінчення подякувала всім присутнім за постійну активну участь у бібліотечних заходах, запросила його учасників і надалі до співпраці, адже у нас спільна мета – популяризація краєзнавчих знань!

Також працівниками читального залу була оформлена розгорнута виставка краєзнавчих матеріалів “Дідоренко Леонід Дмитрович: воїн, правоохоронець, поет, краєзнавець, особистість”.
Т. БРАХНО,
бібліотекар читального залу Краснопільської ЦРБ.
О. МОЦНИЙ,
редактор Краснопільської районної газети “Перемога”.

Джерело:

Краснопілля