Згaдaймo нacтaвникiв

У кожній професії, а надто у газетній справі, найголовнішим чинником є вміння, досвід і відданість журналістському ремеслу. Справжнім майстром пера не народжуються, ним стають у процесі копіткої роботи над собою, у ході творчого пошуку, підвищення інтелекту, збагачення лексичного запасу. Нині у молодих людей, котрі вирішили пов’язати свою долю із журналістикою, для цього відкриті великі обрії і можливості. Відкрито багато нових факультетів журналістики, де готують сучасних медійників з достатнім знанням комп’ютерних технологій у царині газетної справи, вмінням працювати з цифровими фотоапаратами і навичками фотошопу. І все ж молодим майбутнім працівникам, що отримали міцні теоретичні знання на терені журналістики, на перших порах роботи у газеті потрібна практична огранка. У цьому їм допомагають досвідчені кадри.

Саме вони кували з молодих людей непоганих журналістів, котрі після роботи в районці успішно працювали у обласних і республіканських виданнях, очолювали редакційні колективи.

У цей поважний ювілей “Перемоги” хочу добрим словом, з особливою теплотою і вдячністю згадати наставників. Дуже багато для професійного становлення газетярів-початківців “Перемоги” зробила тодішній заступник редактора Тамара Павлівна Зеленська. У цієї винятково доброї і відкритої жінки, справжнього аса журналістики пройшли ґрунтовну школу газетярського досвіду не один десяток молодих редакційних працівників. У тому числі і я. Тамара Павлівна завжди була спокійною, врівноваженою, ставилася до кожного з нас з повагою, радо допомагала у підготовці публікацій. Вона знайомила нас із газетними жанрами.

– Спочатку добре навчіться готувати найпростіші інформації на різні теми, на сільськогосподарську тематику, шкільне життя, виступи культармійців, – говорила Тамара Павлівна. Завжди підбадьорювала у разі успіху, а також вказувала на слабкі місця у підготовлених матеріалах. Допомагала опанувати такі газетні жанри, як рейдові матеріали, фейлетон, замальовка, нарис тощо. Ставилася до кожного як до рівного собі, ніколи не виказувала зверхньості. Це окрилювало нас, додавало впевненості у власних силах.

Тамара Павлівна у відсутність редактора вміло керувала випуском газети. У неї завжди про запас у записнику був якийсь цікавий матеріал: розповідь про майстра високих врожаїв чи надоїв, про досвід роботи буряківничої ланки, переваги поверхневого обробітку грунту чи органічного землеробства. Бачачи високий рівень майстерності написання нею газетних публікацій, наполегливо працювали над собою.

Талановитою людиною на терені журналістики і красного письменства і гарним наставником був і Олександр Маркович Шкиря. Йому під силу було написання матеріалів складного епічного жанру: нарисів, оповідань, літературознавчих і поетичних рецензій. Він був великим оригіналом і талантом у всьому, навіть у почерку. Вражав його фанатизм і відданість газеті. Олександр Маркович не проживав жодного дня без рядка. Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, був постійно у творчому пошуку. Відвідуючи редакцію, пропонував цікаві нариси, оповідання, вірші. Ми запозичували у нього вміння описів природи, психологічного аналізу людських доль, майстерність вкраплення монологів і діалогів. Це було гарною школою журналістського зростання.

Прикладом для молодих була праця ветеранів війни Миколи Андрійовича Дегтяренка, Ганни Григорівни Жогло, які віддали багато років життя для розквіту рідної “Перемоги”.

Гарною школою практичного досвіду були роки роботи під керівництвом колишнього редактора “Перемоги” Юрія Вікторовича Фадєєва. До речі, він був на той час наймолодшим керівником редакційного колективу в Україні. Завдяки його старанню наша районка стала однією з кращих в області, збагатилася новою жанровою палітрою, стала “зубастішою”, повсякчас реагувала на запити читачів, відстоюючи їх інтереси, допомагаючи у вирішенні їх проблем. Юрій Вікторович вітав кожне творче починання журналістів “Перемоги”, започаткування нових тематичних сторінок, яких виходило понад десяток. На редакційних літучках аналізувався творчий здобуток кожного газетяра за тиждень, сильні і слабкі сторони його публікацій тощо. Тоді у зацікавлених дискусіях ми давали оцінку один одному, що сприяло творчому зростанню. А редактор націлював на нові теми, підказував, як побудувати сюжет нового матеріалу, зробити його неординарним і цікавим для читача.

Своєрідним діамантом газети був багаторічний її працівник, ветеран війни, орденоносець Олександр Юхимович Шевченко. Ми всі вчилися на його творчості. Рейдові матеріали, гострокритичні публікації на теми природи і захисту довкілля, нариси, замальовки про людей цікавої долі були справжніми путівниками і дороговкажчиками на шляху нашого творчого зростання і набуття досвіду.

А ще Олександр Юхимович був неперевершеним фотокореспондентом. Його знімки були справжньою окрасою “Перемоги”. Соковиті, динамічні, життєстверджуючі вони робили “Перемогу” привабливішою і змістовнішою, реалізували головну тезу газети про те, що людина працею і справами славна.

Гарним наставником і порадником для газетярів-початківців був іще один редактор “Перемоги” Олександр Васильович Козир. Пройшовши всі щаблі районної газети, він здобув безцінний досвід її творення. Постійно тримаючи руку на пульсі життя району, О.В.Козир завжди обирав цікаві для районки теми, героїв публікацій, адреси і об’єкти для критичних виступів, аби допомогти зняти наболілі, гальмівні для розвитку жителів Краснопільщини проблеми. Олександр Васильович сам активно висвітлював ці теми і сюжети, і допомагав у їх освоєнні молодим колегам по газетярському цеху.

Час змінюється, змінюється і районна газета “Перемога”. Нині її творять молоді, завзяті, креативні, амбіційні працівники. Але незмінним у їх підходах до випуску газети є правдивість, толерантність, неупередженість, що було головним упродовж усієї славної багаторічної історії “Перемоги”. Хай так буде завжди! З ювілеєм районки Вас, шановні колеги і читачі!
О.ЦИЛЮРИК.
Редактор газети (2014-2016рр.)