Пpoфecop Нaдiя Pyдeнкo: «…пpocтo тaк дo кapдioлoгa нe xoдять»

Руденко Надія Миколаївна, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України,  заступник директора державної установи “Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України” (м.Київ).

Народилася 8 серпня 1956 року в селищі Краснопілля Сумської області. Навчалася в Лебединському медичному училищі (1971-1974 р.р.), яке закінчила з відзнакою. Вищу освіту здобула у Київському медичному інституті (1974-1980 р.р., факультет педіатрії, диплом з відзнакою). Під час навчання в інституті була нагороджена іменним стипендіатом. Фахову спеціалізацію та набуття кваліфікації проходила у 1980-1981 р.р. в інтернатурі з педіатрії на базі дитячої спеціалізованої клінічної лікарні ОХМАТДИТ. У 1981-82 працювала дільничним педіатром дитячої поліклініки № 2 Мінського району м. Києва, а у 1982-86 р.р. – завідувачем цього відділення.

У 1986-89 р.р. навчалася в аспірантурі Київського Науково-Дослідного інституту серцево-судинної хірургії, спеціальність педіатрія, де 1989 року захистила кандидатську дисертацію за темою “Диспансеризація дітей з вродженими вадами серця по даним м. Києва, визначення оптимальних термінів хірургічного лікування”. Подальша практична і наукова діяльність була присвячена лікуванню дітей з вродженими вадами серця: у 1989-92 р.р. – старший, потім провідний науковий співробітник відділення хірургічних методів лікування дітей з вродженими вадами серця Київського НДІ серцево-судинної хірургії, 1992 – 2004 р.р. – вчений секретар Інституту серцево-судинної хірургії АМН України імені М.Н.Амосова. 2003 року захистила докторську дисертацію на тему “Система надання невідкладної допомоги дітям першого року життя зі складними вродженими вадами серця”.

З 2004 року по теперішній час – заступник директора з наукової роботи кардіологічного профілю Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України (м.Київ). З 2011 року також завідувач новоствореної кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (НМАПО ім. П.Л. Шупика).

Автор понад 190 наукових робіт, 2 монографій, підготувала 4 кандидатів медичних наук.

11 січня 2010 року відзначена почесним званням Заслужений діяч науки і техніки України. З нагоди 25-ї річниці незалежності України Указом Президента України №338/2016 від 22 серпня 2016 року нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

***

Для ближчого знайомства зі справою життя Руденко Надії Миколаївни пропонуємо одне з її інтерв’ю:

Дитяча кардіологія – одна із найскладніших і найвитратніших галузей медицини

Кардіохірургія – найдорожча галузь медицини. Ніде в світі ні на гроші державного бюджету, ні на кошти окремих спонсорів кардіохірургія не існує…

І це навіть якщо не торкатися трансплантології. Лікування хворих деколи обходиться в сотні тисяч доларів. Ясна річ, що Україні з її скромними доходами і ще скромнішими витратами на медицину складно підтримувати розвиток цієї галузі. Але вона все-таки розвивається, хоча часто не завдяки, а всупереч державній політиці.

Про особливості розвитку дитячої кардіології наша розмова із заступником директора з наукової роботи Центру дитячої кардіології і кардіохірургії МОЗ України, доктором медичних наук Надією Руденко.

Надія Миколаївна, за вашими спостереженнями, чи збільшилася останніми роками в Україні кількість дітей, народжених з серцевими патологіями?

Якщо узяти загальну статистику народжуваності, то їх кількість не збільшилася. Хоча існує багато різних варіантів статистики. Враховуючи тільки гемодинамічно значущі пороки, які легко діагностувати, і які впливають на організм, то цифри такі: 6-8 дітей на тисячу народжених живими. З них 30-40% з`являються на світ у критичному стані і потребують негайного оперативного втручання – в перші дні та місяці життя. Така статистика в усьому світі. І ми не виходимо за її межі.

Якщо брати до уваги малі пороки, за якими треба спостерігати, але можна обійтися без операцій, то цифри інші: 10-12 випадків на тисячу народжених малюків. Але загальне збільшення кількості пороків в Україні означає тільки поліпшення діагностики. Ще двадцять років тому кількість дітей з пороками становила п`ять осіб на тисячу. Це говорить про те, що багато хто не був діагностований. Навіть патологоанатоми під час розтину не завжди могли діагностувати деякі критичні пороки серця, що рідко зустрічаються, – критичну картацію аорти, рідкісні форми тотального аномального дренажу легеневих вен.

Тож немає складнішої спеціальності, ніж дитяча кардіологія. Лікар повинен володіти інтенсивною терапією, ультразвуковою діагностикою. Крім того, не треба забувати, що різновидів вроджених вад серця дуже багато, лише в останній класифікації їх більш як півтори сотні, а модифікацій і поєднань понад 250. І невідомо, що ще природа може вигадати.

Звичайно, найпростіше діагностувати малі аномалії за допомогою ехокардіографії. Наприклад, у нас всі знають, що таке аномальна хорда порожнини лівого шлуночку. Хоча вони ніде, у тому числі й на Заході, не вважаються пороками. Якщо ж реєструвати такі відхилення, то можна сміливо стверджувати, що в Україні різко збільшилася кількість пороків серця у дітей.

А якщо говорити про набуті захворювання серця, їх не стало більше?

Навпаки – менше. Думаю, це пов’язано з якістю надання меддопомоги. Наприклад, ще 20 років тому реєструвалося багато випадків «ревматизму», тоді як за кордоном це захворювання зустрічалося украй рідко. Тепер кількість випадків ревматизму у дітей зменшилася. Це пояснюється поліпшенням стоматологічної допомоги, оскільки основна причина захворювання – стрептококова інфекція. Стрептококи найчастіше містяться в ротовій порожнині в каріозних зубах і в мигдалинах при хронічних тонзилітах.

Які захворювання дають ускладнення на серці?

Серце реагує на будь-яку інтоксикацію. Зміни на кардіограмі можуть виникнути навіть у часто хворіючої дитини. Захворювання шлунково-кишкового тракту, вроджене порушення білірубінового обміну, застій жовчі в жовчному міхурі – все це може призвести до порушення ритму серця. При септичних станах можуть утворюватися тромби в серці і судинах.

Черга у ваш Центр існує?

Практично ні. Екстрені пацієнти поступають відразу при зверненні. Існує планова госпіталізація для дітей з пороками, які можна оперувати в плановому порядку в оптимальні терміни для їх корекції. Такі операції розписані на два місяці вперед. Треба розуміти, що ніде в світі хворі не лежать довго в кардіохірургічному стаціонарі перед операцією. Це дуже дороге ліжко. Всі пацієнти приходять або в день операції або напередодні за добу. І ми дотримуємося такої практики, щоб надати допомогу якомога більшій кількості пацієнтів. А в період підвищеної захворюваності діти в палатах вже точно не повинні лежати тиждень. Вони можуть захворіти простудою, а це причина перенесення операції.

Після операцій діти проходять диспансеризацію?

Обов’язково.

До Центру дитячої кардіології і кардіохірургії МОЗ України пацієнти потрапляють тільки за направленнями з місцевих лікарень?

За направленням з районних і обласних лікарень. Таким чином, до нас на консультацію приїжджають діти, які потребують операції або уточнення діагнозу і визначення термінів хірургічного втручання. Навіть літаками привозять діток, підключених до апарату штучної вентиляції легенів. Раніше була просто катастрофа – приїздили всі, у кого підозрювали шуми в серці. Були черги, а результату ніякого – тільки 40% підтверджених діагнозів. Тепер ситуація змінилася – якість діагностики на місцях поліпшилася, зокрема й завдяки нам – фахівці Центру для лікарів в областях проводять виїзні семінари.

Де в Україні ще роблять аналогічні за складністю операції?

Наш центр – головна установа Міністерства охорони здоров’я з дитячої кардіохірургії. Тому у нас проводяться найскладніші операції великій кількості пацієнтів. Також ми упровадили програму пренатальної діагностики пороків серця у плоду. 350-400 вагітних жінок на рік потрапляють до нас на обстеження за направленням. І майже у половини плодів підтверджується складна вроджена вада серця. Після пологів мами з дітьми до нас і повертаються. 15-18% (а бувало навіть 20%) оперованих в Центрі – це новонароджені (немовлята першого місяця життя). 50-55% – діти першого року життя. 40% – діти старші за рік.

Серед новонароджених оперують тільки дітей зі складними і критичними пороками серця. Один з них, мабуть, найскладніший – транспозиція магістральних судин. Тільки одиниці дітей з таким пороком доживають до двох років без оперативного втручання. А ми минулого року провели 86 складних операцій. Одним словом, ми робимо все, що роблять провідні лікарі в світі, окрім пересадки серця.

На вашу думку, чи потрібен Україні ще один подібний центр?

Безумовно. Річ у тому, що з 2006 року розроблено і затверджено державну програму: «Запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань». Згідно з нею, заплановано створення трьох регіональних кардіохірургічних центрів, як дорослих, так і дитячих – у Донецьку, Львові та Одесі. Але і зараз в Україні є кілька центрів, які займаються дитячою кардіохірургією. Вони є в Дніпропетровську, Львові, Донецьку, Одесі та Запоріжжі. Але всі вони роблять не більше 50-200 операцій на рік. Більш того, дітьми до року і новонародженими займаємося тільки ми та Інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова АМН України.

Останніми роками подібні операції почали робити і в Донецьку. Але Україні потрібно саме три регіональні кардіохірургічні центри, які зможуть узяти на себе серйозні патології і надання першої допомоги. Хоча, наприклад, в Канаді складних маленьких дітей оперує тільки один центр в Торонто. Все залежить насамперед від рівня оснащення лікарень, а також від фахівців. Дуже складно підготувати професіонала, який забезпечуватиме і кількість, і якість.

Скільки роблять пересадок серця дітям за кордоном?

Приблизно 10% від всієї кількості становлять пересадки серця у дітей. Але проблема трансплантології – не медична, а державна. Маючи такий потенціал кардіохірургів, як в Україні, пересадку серця здійснити не складно. Важливо інше – відсутня державна програма, яка регламентувала б усі питання забору, транспортування, пересадки, а також спостереження пацієнтів після операції, забезпечення їх медикаментами, які запобігають відторгненню. Це складний і дорогий процес.

Суто теоретично операція з пересадки серця у вашому Центрі можлива?

Так. Таку саму операцію можна зробити і в інституті Амосова. Але не знаю, коли таке дозволить здійснювати український бюджет.

Чи існують розрахунки, скільки коштує перебування одного маленького пацієнта в Центрі?

Так. Все офіційно пораховано.

Якось директор Центру дитячої кардіології і кардіохірургії Ілля Ємець говорив, що середня вартість операції – 40 тисяч гривень. У таких межах все і залишилося?

Так, середня вартість операції якраз в цих межах, хоча вартість складних зросла. Але враховуючи, що у нас найдешевша робоча сила в світі, ми можемо економити. Держбюджет покриває використання всього витратного матеріалу, а це 50-60% всіх витрат. Навіть незважаючи на таке часткове покриття вартості операції, для громадян України з 2003 року у нас все безкоштовно. Іноземці оплачують своє лікування. За них часто платить Мінохоронздоров’я їх країни, а украй рідко вони використовують власні або спонсорські гроші. Також як гуманітарна допомога країнам СНД ми оперували ВІЛ-інфікованих дітей.

Якщо дитина, на щастя, народилася без патологій, то коли треба планувати її перший візит до кардіолога?

В принципі, просто так до кардіолога не ходять. Зазвичай якісь порушення повинен запідозрити дільничний або сімейний лікар, а вже потім писати направлення до кардіолога. А просто «для профілактики» необхідності звертатися до вузького фахівця немає. Так само і під час вагітності. Уявіть собі, в Україні за рік народжується 400 тисяч дітей. І якщо всі майбутні мами захочуть потрапити до нас на консультацію, що буде? Все повинно йти по ланцюжку: від дільничного лікаря до районних і обласних лікарень. А вже для підтвердження або спростування діагнозу «порок серця» будь-якої форми необхідно направляти до нас. Бажано, щоб з шумом пацієнт до нас не йшов. Інакше утворюються величезні черги. До нас повинні потрапляти люди вже обстежені, які дійсно потребують ухвалення якогось важливого рішення або хірургічного втручання.

І ваш Центр, який ось вже котрий рік регулярно отримує обіцяне держфінансування, потребує добродійних внесків?

Кардіохірургія – найдорожча галузь медицини. Ніде в світі ні на гроші державного бюджету, ні на кошти окремих спонсорів кардіохірургія не існує. Наприклад, є у нас дружній госпіталь в Сіетлі. З ним ми співпрацюємо – направляємо наших лікарів на стажування, проводимо спільне обговорення хворих з використанням телемедицини. Попри те, що у них є свій бюджет, існує ще й спеціальна опікунська рада, яка збирає щорічно 17-20 млн. доларів, а головний спонсор – мама Біла Гейтса. Рада організовує добродійні акції, потім розподіляє кошти і контролює, на що вони йдуть.

Чи існує якийсь певний добродійний фонд або рахунок, на який надходять всі кошти? Можна простежити, як і хто їх витрачає?

Так, кошти збираємо на певний рахунок. І все це відбувається абсолютно прозоро.

Зараз ви шукаєте гроші на якесь певне устаткування?

В Центрі складено цілий перелік необхідного. І залежно від кількості зібраних коштів вибираємо першочергове. Після кожної добродійної акції, такої як «Пробіг під каштанами», ми навіть вішаємо ярлички на тих інструментах і приладах, які ми отримуємо за рахунок зібраних коштів. Сьогодні ми збираємо гроші на церебральний оксиметр.

Але все-таки складно сказати, що необхідно більше: апарат чи витратні матеріали. Щодня нам потрібна величезна кількість рукавичок, шприців, одноразових катетерів. А все це коштує дуже дорого. Збираємо гроші і на апаратуру. Зараз нам, наприклад, треба міняти УЗД-монітори. Здавалося б, їх придбали тільки в 2003 році. Але монітори в нашому Центрі не витримують колосальних навантажень. Щодня на одному апараті лікар дивиться 40-50 людей. І це при нормі – сім пацієнтів.

Бюджетні гроші надходять, як правило, вчасно?

Бувають, звичайно, перебої, але в цілому держава пунктуальна. Важливо інше – розподіляти кошти правильно. І нам це, думаю, вже шостий рік поспіль вдається. Щороку ми можемо забезпечити тисячу операцій в операційній і 330-350 – ендоваскулярних втручань. Останні теж украй дорогі.

Чи існують добродійні внески від батьків?

Добродійних внесків немає – батьки дітей за лікування нічого не платять. Так, є компанії, які хочуть внести добродійний внесок за своїх пацієнтів. Але і готівкою ми не беремо. А ось під час різних добродійних акцій прості українці можуть допомогти Центру дитячої кардіології і кардіохірургії, але за безготівковим розрахунком.

Тетяна Катриченко

Джерело:
http://health.unian.ua/country/278742-dityacha-kardiologiya-odna-iz-nayskladnishih-i-nayvitratnishih-galuzey-meditsini.html
Дитяча кардіологія – одна із найскладніших і найвитратніших галузей медицини
20.10.2009 | 15:48

Біографічна довідка за матеріалами сайтів:
http://cardio.org.ua/ua/about/doctors/nadiya-rudenko
http://nmapo.edu.ua/index.php/uk/pediatrichnij-fakultet/kafedra-dityachoji-kardiologiji/486-kafedra-dityachoji-kardiologiji-ta-kardiokhirurgiji

Джерело:

Краснопілля