Як нaшi «Лeлeки» вiдзнaчaли ювiлeй

Про святкування 20-ї річниці в українській громаді Мурманської області
73822617.jpg
Минає 20-та річниця від того знаменного часу, коли на мурманській Півночі Росії було утворене перше громадське об’єднання українців, яке мало статус «Українське культурне товариство міста Мурманська» (УКТ). Фактично, ця дата, тобто дата заснування Товариства першими нашими початківцями, відбулася ще у грудні 1989 року. Саме в 1989 році перші піонери української романтики та сподвижники просвітянської справи – такі, як Станіслав Скорбенко, він же був обраний першим головою громади, яка надалі стала зватися «Лелеками», Алла Марчук, нині покійна, святої пам’яті Галина Тобілевич, Сашко Власюк, Катерина Ширко, Анатолій Бриченко, та інші наші земляки, зібралися невеликим гуртом і вирішили заснувати Українське культурне товариство.
76878740.jpg
Ми не випадково дещо запізнилися з проведенням свята, бо сьогоднішнє святкування ювілею – це ще й святкування виходу у світ перших чисел газети «Українське Слово», яка почала своє існування з липня 1990 року, тобто ще до проголошення Україною Незалежності. Відтак наближається і ювілей газети, яка продовжила своє життя на електронних шпальтах незалежного сайту українців Росії «Кобза-Українці Росії». Від 1998 року товариство переобрало статус ГО «Національно-культурна автономія українців Мурманської області». А загальновизнана назва «Лелеки» поєднала у собі всі статуси і стала візитною карткою громади. Отак неспішно, за невтомною повсякденною працею і пройшли 20 років українського життя на мурманському терені Росії, яке було насичене рідними традиціями, піснями, які нам колись співали наші мами та бабусі, написанням та вивершенням цікавих етнографічних та історично вагомих просвітянських проектів, тощо.

На сторінках незалежного сайту українців Росії «Кобза – Українці Росії» (www.kobza.com.ua) можна переконливо пересвідчитись в тому, що наша громада протягом такої довгої низки творчих літ впроваджувала саме просвітянські напрямки роботи та обирала теми, які гідно репрезентують Україну, її історію та культурні надбання нашого українського народу. Під час проведення ювілею громади 13 березня 2010 року, та відзначаючи роль незалежного сайту «Кобза – Українці Росії» в житті нашої громади, ми зробили невеличку презентацію і самого нашого інформаційного джерела, яке гомонить життям усіх українців Росії від Мурманська до самого Далекого Сходу. Розповсюдили візитівки з адресою «Кобзи».
28917188.jpg
За проведення ювілейної зустрічі були відповідні всі наші мурманські «Лелеки», – і ті що є учасниками Народного хору української пісні «Лелеки», Мурманського Будинку культури «Маяк», під керівництвом Любові Омарової та Віктора Ширяєва, і Лелеки – художники, які чудово пишуть ікони, малюють портрети, пейзажі, – опікувались проведенням заходу і ті «Лелеки», що намагаються робити хоч малу форму українського самодіяльного театру. Та ще разом з нами був на сцені колектив оркестру народних інструментів Мурманської СШ №33 «Мальчишник». Керує цими вдалими хлоп’ятами наш акомпаніатор Віктор Ширяєв.

Сцена була прикрашена прапорами двох держав, Росії та України, а також прапором Мурманської області. Урочистість заходу була піднесена фонограмним звучанням гімнів Росії та України. Гімн України виконувався у виконанні Української Державної капели бандуристів імені Григорія Майбороди, що додавало заходу духу української національної романтики.

Нам дуже приємно, що на наше свято завітали гості, які зігріли наше свято енергетикою Родинності та приємністю нових знайомств. Серед гостей були і представники Генерального консульства України в Санкт-Петербурзі на чолі з Генеральним консулом України Наталею Володимирівною Прокопович. Наталія Володимирівна прибула в Мурманськ з консулом Максимом Олександровичем Лазаренком та фахівцем у справах економічних зв’язків з Україною, Станіславою Едуардівною Малаховською. Відтак, Наталія Володимирівна вручила першозасновникам та сьогоднішнім активістам громади «Лелеки» низку почесних грамот та подячних листів від генерального консульства України в Санкт-Петербурзі та від Міністерства культури та туризму України. Були відзначені грамотами та подячними листами чолові особи області, міста та представники обласного та міського комітетів у справах культури, дому народної творчості, тощо. Почесними подяками від Міністерства культури та туризму України та ще грамотами інших поважних установ України були відзначені наші дорогі друзі і помічники, – директор Театру Північного флоту Онищук Михайло Іванович та режисер цього ж театру, Сергієнко Юрій В’ячеславович. Заслужені Подячні листи отримали і ті, хто плекає в сім’ях виховання молодого покоління нашої Громади, – Батьки – Аряшкин Ігор Павлович та Аряшкина Людмила Андріївна за патріотичне виховання доньки Мирослави. Батьки – Петрунько Петро Володимирович та Петрунько Ольга Іванівна – за виховання доньки Ганни в найкращих українських національних традиціях. Батьки – Лаврів Богдан Олексійович та Лаврів Марія Юріївна за національно-свідоме патріотичне виховання синів Євгена та Тараса. Арнаут Тетяна Петрівна – за плекання українського виховання в Родині, прищеплення українських чеснот молодшим членам сім’ї та збереження національних традицій. Одна з найменших учасниць наших українських заходів Дарочка Арнаут, також отримала особисту Почесну грамоту і пам’ятний подаруночок.
03886877.jpg
Привітання та низка грамот для віншування найактивніших наших «Лелек» надійшла з міста Короля Данила Галицького, з славетного міста Львова. Теплі слова подяки за плідну громадську роботу та грамоти засилали нам голова Львівської облдержадміністрації Пан Микола Кміть та директор Міжнародного інституту освіти та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська. Не минула нас увагою і прадавня земля князя Володимира Мономаха, місто Чернігів, в особі очільників фундації «Україна-Діаспора» при Чернігівському педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка. Привітальний Універсал надійшов до нашого свята з краю козацької слави та звитяги, з міста Дніпропетровська від керівництва ГО «Інститут україніки». Привітало нас і Товариство «Україна – Світ». Таким чином, почесні грамоти отримали всі активісти громади «Лелеки». За дорученням губернатора Мурманської області Дмитрієнка Дмитра Володимировича нашу громаду прийшов привітати голова обласного комітету у справах культури Сергій Борисович Єршов. З великим букетом квітів вийшов на сцену з привітанням і мер міста Героя-Мурманська Суботін Сергій Олексійович. Від комітету по взаємодії з громадськістю привітала нас Валентина Іванівна Морина.
54898614.jpg
Зворушливо і дуже красиво прозвучала пісня «Не шуми, калинонько», яку в якості творчого подарунка підготували для нас учасники хорової студії «Созвучие» мурманської СШ № 42 під керівництвом Алли Михайлівни Мартінс. Адже наша Громада по мірі сил працює ще й з школами. Та й саме з пісні «Не шуми, калинонько» починався творчий шлях нашого хору «Лелеки» в тепер вже такому далекому 1997 році. Голова чуваської громади Раїса Садакова до привітальних слів в адресу нашої громади, долучила ще й смачний пиріг, приготований в традиціях чуваської національної кухні. Добрими словами та теплою згадкою торкнувся, тепер уже таких далеких літ, років спільної дружньої роботи, і голова Татаро-башкирського товариства «Ідель–Урал» Варис Басиров. Подарував цікаву книжку: «Города Казанского ханства».
87480318.jpg
Всі виступаючі бажали нам доброї вдачі, творчих успіхів та високих лелечих злетів. Подарували нам цінні подарунки, які призначалися для громади. Але були й такі подарунки, які отримали всі «Лелеки», учасники свята. Це були подарункові набори книги – двотомника «Енциклопедия Кольского края» від пана губернатора.

І якщо вже зайшла мова про подарунки, то як тут не пишатись подарунком від щирого українця з Санкт-Петербургу, Валентина Іващенка?! Адже він подарував нам справжню козацьку шаблю. Уявляєте? Пан Валентин прибув на наше свято разом з відомим композитором Віолеттою Гриневич, отож разом вони нам подарували дві пісні про Україну. Вірші до цих пісень написав пан Валентин, а музику пані Віолетта.
07625693.jpg
Приємною подією було для нас, і для мене особисто, що приїхав до нас на ювілей українець з Карелії Андрій Сергійович Литвин. Ото багатюща Духом і Світлом Людина! Науковець, історик, етнограф!… І скромний, як всі Великі… Я не раз казала українцям Карелії: «От би нам у громаду такого Андрія Литвина!..» Пан Андрій став засновником і головою нещодавно створеного в Карелії ГО «Національно-культурна автономія українців Карелії» Наша громада мала честь одними з перших привітати Андрія Сергійовича з такою подією.
48006071.jpg
В адресу нашої ювілейної зустрічі надійшло привітання з Посольств України в Росії. Було дуже приємно одержати слова привітання і від наших колег, українських громад Росії, – з міста Балаково, що на Саратовщині нас привітали очільники українського товариства Володимир та Докія Примакови, з міста Златоуста нас привітала керівник клубу «Червона калина» Лідія Кобзар-Шалдуга. Прийшло привітання і від наших далекосхідних земляків з міста Владивостоку,- від українського товариства «Горлиця» ім. Анатолія Криля, яке очолює Тетяна Ткаченко. Одне з привітань надійшло від українців Санкт-Петербурзької НКУ на чолі з Василем Тегзою.
96454337.jpg
Нас привітали «Українці Москви» під орудою пані Вікторії Скопенко та Національний культурний центр України в Москві на чолі з Володимиром Юхимовичем Мельниченком. Від Національного культурного центру України в Москві були надіслані грамоти та подячні листи нашим активістам.
22973593.jpg
Приємною несподіванкою для нас було тепле привітання з Шведського міста Ґетеборга, яке також надійшло від української Громади, яку очолює Юлія Карлберг.

Протягом усієї зустрічі ми гортали роками та подіями, сторінками нашої праці, – спогадами про щирі зустрічі, які прикрашували наше життя тут, на Далекій Півночі Росії, за межею 69-ї паралелі, далеко від України. Девізом, або гаслом нашого українського життя, тут в Мурманську, було наше українське, але всім зрозуміле: – «Шануймося, бо ми того варті!»
14327164.jpg
Громадська робота – це своєрідний університет запозичення знань, досвіду, ініціатив. За ці роки, особисто мною, було дуже багато прочитано, не побоюся такого порівняння, як досліджено, – і з історії України, і з перлинної царини української народної етнографії, – відтак, мала змогу поділитися своїми знаннями з Громадою. Але і Громада мене багато чому навчила. Роки роботи в такому творчому оточенні сприяли корисному взаємовпливу між усіма членами Громади, прищеплювали духовне та просвітянське збагачення кожній небайдужій до своєї Вітчизни людині. Адже в різні роки нами були проведені такі масштабні та помітні заходи, як міжнаціональна зустріч «КВН», вечір-зустріч, присвячений 350 – літньому ювілею міста Харкова, «Любов’ю кривди не вчиню», «Чоловік та жінка – найкраща спілка», «Хліб – всьому голова», «Хліб наш насущний», «Проща до Української Хати», – двічі була проведена така музично – театралізована вистава, як «Сорочинський ярмарок», «Ще раз про любов», «Вечорниці в Українській Громаді», «Різдвяні зустрічі» та багато інших цікавих театралізованих заходів. Та не минали ми в своїй роботі і такі суто українські свята, як Шевченківські роковини, Лесині уродини, День матері, День Києва, тощо… А скільки було проведено вечорів Українського гумору, то й казати годі… А там де отакі гарні українські дівчатка, як в нашій Громаді, там і наша рідна українська пісня.
Народний хор української пісні «Лелеки» підготував пісенну програму, сипнули й дотепним гумором Павла Глазового у виконанні Петра Антоновича Сиротюка. Включили до святкової програми і маленьку театралізовану сценку з «Сорочинського ярмарку».
 
Та напевно найвразливіше були сприйняті нашими гостями такі пісні, як «Роде наш красний» у виконанні Мирослави Аряшкиної, «Пісні Про Україну» у виконанні тріо (Мирослава Аряшкина, Ганнуся Петрунько, Галина Турецька), «Єднаймося, Люба Родино», «Однієї долі два крила» (солістка Галина Турецька) Ці пісні тремтіли теплими згадки, мережили спогадами, бриніли тугою, – отою, що на відстані сльози… А коли солістки хору «Лелеки», Катерина Багній та Антоніна Кожушко, заспівали «Лелечу долю», то на крилах пісні, з висоти лелечого злету, з–за північної межі 69-ї паралелі, ми, мурманські «Лелеки», поклонились Україні за те, що вона у нас є, а ми є в неї. Ми поклонились українському полю, на чотири боки, за лелечу долю й пережиті роки.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
getmanova@list.ru

На світлинах: «Ой, роде наш красний!» у виконанні Мирослави Аряшкиної. Ведучі Євген Лаврів та Олена Арнаут. Свято під трьома прапорами. Вітання від мера Мурманська Сергія Субботіна. Голова Чувашської НКА Раїса Садикова вітає мурманських українців. Грамоту від Генконсула України отримує мер Мурманська Сергій Субботін. Грамоту отримує режисер ТСФ Юрій Сергієнко. «Лелеча доля» – співають Катерина Багній та Антоніна Кожушко. Мирослава Аряшкина, Галина Турецька та Ганнуся Петрунько. Нас вітає з ювілеєм Валентин Іващенко із Санкт-Петербургу.  Наші україночки. Три покоління українок родини Марчук.

P.S. Ложка дьогтю: На наше свято мав приїхати відомий в Україні телевізійний «Дід Панас», або «Лірник Сашко», який був одним з найперших засновників нашої громади. І приїхав би, аби ж не оте класичне «але…» Справа в тому, що Олександра Власюка висадили з потяга на митному кордоні. І він був змушений протягом ночі вертати до Києва, бо мав клопіт з паспортом. Тому навіть під час проведення святкової зустрічі я, як одна з ведучих, мусіла нагадати всім присутнім, аби готуючись в дорогу пильно оглядали документи. Так, час швидкоплинний і не завжди людині дається втямки, що добіг того віку, коли настав час обміну документу, або заміни фото в ньому…
Відтак, будьте уважні, бо може статись так, що і настрій буде зіпсований і витрати за втрачені квитки промайнуть в хто й – зна куди, бо гроші в цьому разі власнику квитків не повертаються…

Ой, Україно, рiдна Україно!
Гнiздо лелече на батькiвськiй хатi
Живуть там вiрнiсть, щастя і пiснi,
А я живу на Півночi далекiй
I рiдну землю бачу лиш у снi
Приспів:
Ой, Україно, рiдна Україно!
Шумлять гаї, співають солов’ ї,
Цвiтуть волошки в житi синi-синi
I я бiжу босонiж по стернi.
Бiжу стежиною до батькiвської хати
Через подвир’я, де росте спориш,
І зустрiчають мене старенькi батько й мати
І кущ калини вже до тину притуливсь.
Сиджу я на порозi з батьком вдома
І пiсня лине десь у даленi,
А як згадаю Мурманськ весь заснiжений,
То так додому хочеться менi
Приспів:
Ой, Пiвнiч, Пiвнiч, далека Пiвніч,
Вiчна зима снiги свої мете
А мати все чекає свою доньку,
Ту, що в далекiм Мурманську живе
Вже чорнобривцi pозцвiли i мальви
Дозрiли вишнi в маминiм саду
І соняшники в полi пожовтiли
А я додому навпростець iду.
Приспів:
Ой, Україно, рідна Україно!
Шумлять гаї, співають солов’ї,
Цвiтуть волошки в житi синi-синi
I я бiжу босонiж по стернi.
Тетяна Арнаут.

Джерело:
http://kobza.com.ua/content/view/3340/1/

Як наші «Лелеки» відзначали ювілей
06.04.10, 13:27:37

А тут можна переглянути коротенький ролик телевізійних новин про цю подію
(там дуже гарні і влучні слова консула України в С.-Петербурзі):
http://video.mail.ru/list/murmandom/kultura/86.html

Джерело: http://kobza.com.ua/content/view/3340/1/

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: