Є i в нac cвoя «Швeйцapiя»

Словосполучення «N-ська Швейцарія» в Україні (і не тільки) досить поширене. Можна навіть сказати, що цей термін став до певної міри затертим і не дуже вдалим журналістсько-туристичним штампом (саме з причини частоти його вживання). Бо свої «Швейцарії» (інколи навіть у декількох екземплярах) є в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській, Житомирській, Миколаївській, Київській, Черкаській, Донецькій та інших областях.

З іншої сторони, раз їх так багато – отих «місцевих Швейцарій», то це вже предмет для дослідження. Якщо не наукового, то краєзнавчого і журналістського – точно. (Деяку спробу вступу до такого дослідження можна почитати в нарисі про «Швейцарію над Случем» тут: http://ukrainaincognita.com/rivnens….yi-park)

Ці невеличкі нотатки основані всього на кількох поверхових спостереженнях, які дають нам право (на мою скромну думку) вважати, що в нашому районі теж маємо свою «міні-Швейцарію». Як ми її назвемо – то може бути темою окремої розмови, а поки що будемо називати її «Краснопільською Швейцарією».

Отже, аргументи на користь цієї думки такі.

По-перше, в нашому районі знаходиться найвища точка Сумської області – «аж» 246,2 м над рівнем Балтійського моря. Що засвідчено і відповідним знаком на місцевості (див. фото). Такий собі «місцевий Памір»…  🙂

Більше того – це й найвища точка всієї північно-східної України, тобто Чернігівської, Сумської, Полтавської і Харківської областей. Вищі від нашого «Паміру» точки на Лівобережній Україні найближче можна знайти лише в Донбасі.

По-друге, наші розлогі, але глибокі балки, стрімкі яри, а часом і невеличкі «гори», зелені долини та левади, лісисті пагорби та схили створюють чудовий пейзаж, в якому багато чарівних, неповторних місцин. І часом ці місцини цілком нагадують «типові» швейцарські пейзажі. У чому я й пропоную пересвідчитися на власні очі.

Так виглядає один з типових швейцарських пейзажів:

А це краєвиди села Грунівки, що затишно розмістилося на «гірських схилах»:

А це село Думівка:

На цьому фото бачимо будинок-«замок» на пагорбі серед швейцарської долини:

А ось садиба нашого земляка, що теж облюбувала чимале узвишшя серед широкої долини Псла біля Грунівки:

А це погляд на Краснопілля з Бабачини:

Нарешті, чим не готичні форми? Церква в Грунівці:

Ця церква – цікава пам’ятка архітектури та історії, яка заслуговує на окрему розповідь та дослідження.

Продовжимо аргументи-аналогії.

По-третє, хоч це вже і в минулому (на жаль… 🙁 ), – зовсім недавно Краснопільщина була і виробником гарного якісного сиру та масла. Подейкували, що наше масло навіть надсилали на експорт в Європу… Люди трохи старшого віку це ще пам’ятають. На жаль, Краснопільський маслозавод та його філії сьогодні не працюють… Будемо сподіватися, що й ця «швейцарська» традиція у нас відродиться.

Ще трохи ілюстрацій. «Типова» швейцарська корова на фоні типової швейцарської ферми:

А це господарство «Псел» у Великій Рибиці та наша теж не менш «типова» корова:

А якщо врахувати, що зовсім поряд – «через перевал» – в Тростянці виготовляють чудовий шоколад, який нічим не поступається швейцарському… («Milka», між іншим, теж звідти  😎 ).

Цей нарис не претендує на широту дослідження, тому не виключено, що знайдуться аргументи і по-четверте, і по-…   🙂

Сергій Онопрієнко