Я - Патріот України → Блог

Друзі, храни Боже нашу Україну! Будьмо!

Роздуми, викликані намаганням проаналізувати ситуацію, у якій опинилося Українське суспільство після двох  десятків років незалежності. Можливо деякі моменти будуть видаватися досить складними для сприйняття, але насправді нічого складного в них немає. Відразу скажу, що левова частка проблем України пов’язана з недостатнім рівнем розвитку національної самоідентифікації серед Українців - як почуття,як духовного стану.
Якісний розвиток будь-якої спільноти людей напряму залежить від індивідуального рівня розвитку кожного окремого суб’єкта спільноти. Поняття національної самоідентифікації являється, на мій погляд, ключовою ланкою у процесі розвитку будь-якої держави, народу.
З самого народження свідоме світосприйняття людини формується його оточенням. Спочатку найближчі люди формують первинні інформаційні стереотипи уявлень про світ, у який потрапила людина під час народження, потім суспільні виховні інстанції ,паралельно сім’ї, від дитячого садка до кладовища теж фурмують сприйняття дійсності у певній потрібній суспільному ладу площині на фоні постійного інформаційно - іделогічного впливу на свідомість.
Від ідентичного усвідомлення свого місця під небом у цьому світі кожного окремого суб’єкта спільноти залежить стан самої спільноти. Толерантне відношення між суб’єктами є запорукою злагоди, а сама толерантність можлива у ситуації усвідомлення єдиного національного коріння та високого рівня культури та освіти.
У кожної людини є певні ключові вектори світосприйняття, які створюють для неї відчуття сенсу життя. За вплив на ці вектори здійснюють постійну боротьбу різні суспільні формування, включаючи державні, громадські, релігійні. Вони перетворюють ці вектори на ланцюги, які можуть закріпити свідомість людини і відповідно її саму до певних стійких аксіом у світогляді.